Мадридська консерваторія Мадридська королівська консерваторія ісп Real Conservatorio Superior de Música de Madrid провід

Мадридська королівська консерваторія (ісп. Real Conservatorio Superior de Música de Madrid) — провідний вищий освітній заклад Іспанії в галузі музики. Розташована в Мадриді.

Мадридська консерваторія

40°24′33″ пн. ш. 3°41′39″ зх. д. / 40.40919722225000044° пн. ш. 3.694344444472° зх. д.Координати: 40°24′33″ пн. ш. 3°41′39″ зх. д. / 40.40919722225000044° пн. ш. 3.694344444472° зх. д.
Тип	Higher Conservatory of Music^d і організація
Країна	Іспанія
Засновано	15 липня 1830
Випускники	Категорія:Випускники Мадридської консерваторії
Сайт	rcsmm.eu

Мадридська консерваторія у Вікісховищі

Консерваторія була заснована указом короля Фердинанда VII від 15 липня 1830 року та перебувала спочатку під опікою королеви Марії Христини. Заняття почалися 1 січня 1831 року, але урочисте відкриття відбулося лише 2 квітня. Громадянська війна, що вибухнула незабаром, на довгі роки зробила фінансове становище консерваторії вкрай ненадійним, а керівництво нею здійснювали державні чиновники, що опинилися за сумісництвом музикантами-аматорами, і лише з переїздом консерваторії до приміщення щойно відкритого у 1852 році Королівського театру, навчальний процес стабілізувався. В 1857 р. була проведена реформа системи навчання, що розділила викладання на початковий курс і курс вищої майстерності. Подальше вдосконалення системи викладання пов'язано з керівництвом Томаса Бретона, що очолив консерваторію на початку XX століття. В 1925 р. будівлю театру було оголошено в аварійному стані та закрито, і протягом наступних сорока років консерваторія мандрувала по різних приміщеннях, повернувшись в будівлю театру лише 1966 року. До 1990 році для консерваторії було нарешті зведено спеціальний будинок.

Керівники консерваторії Редагувати

Франческо П'єрмаріні (1830 — 1838)
Антоніо Тенрейро Монтенегро, граф Віго (1838 — 1841)
Хосе Аранальде (1842 — 1846)
Хуан Феліпе Мартінес Альмагро (1848 — 1851)
Хуан Флоран, маркіз Табуерніга (1851 — 1853)
Хоакін Марія Феррер Кафранга (1853 — 1856)
Вентура де ла Вега (1857 — 1865)
Іларіон Еслава та Хуліан Ромеа (1865 — 1868)
Еміліо Аррієта (1868 — 1894)
Хесус де Монастеріо (1894 — 1897)
Ільдефонсо Химено (1897 — 1901)
Томас Бретон (1901 — 1911)
Енріке Фернандес Барбос (1912)
Сесіліо де Рода-і-Лопес (1912)
Томас Бретон (1913 — 1921)
Антоніо Фернандес Бордас (1921 — 1939)
Немєс Отан (1940 — 1956)
Хесус Гурідо (1956 — 1961)
Хосе Кубілес (1962 — 1964)
Крістобаль Альфтер (1964 — 1966)
Франсіско Калес Отеро (1966 — 1970)
Хосе Морено Баскуньяна (1970 — 1979)
Мігель дель Барко Гальєго (1979 — 1983)
Педро Лерма Леон (1983 — 1985)
Енкарнасьон Лопес де Ареноса (1985 — 1987)
Карлос Есбрі (1987 — 1988)
Мігель дель Барко Гальєго (1988 — 2008)
Ансельмо Ігнасіо де ла Кампа Діас (2008 — 2012)
Ана Гуіхарро Малагон (c 2012 р.)

Примітки Редагувати

Еслава завідував відділом музики, Ромеа — відділом театру; відділом оперного співу керував Тірсо Обрегон.
Республіканським урядом Іспанії 1936 року було оголошено про призначення на посаду директора Оскара Еспла, проте хід військових дій не дозволив йому вступити на посаду: у тому ж році Еспла емігрував до Бельгії.

Література Редагувати

Federico Sopeña. Historia crítica del Conservatorio de Madrid. — Madrid: Ministerio de Educación y Ciencia, Dirección General de Bellas Artes, 1967. (ісп.)

Посилання Редагувати

Офіційний сайт [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)

[1] Еслава завідував відділом музики, Ромеа — відділом театру; відділом оперного співу керував Тірсо Обрегон.

[2] Республіканським урядом Іспанії 1936 року було оголошено про призначення на посаду директора Оскара Еспла, проте хід військових дій не дозволив йому вступити на посаду: у тому ж році Еспла емігрував до Бельгії.