Лісничий Григорій Омелянович

Григорій Омелянович Лісничий (22 квітня 1919(19190422), село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області — 26 листопада 2013, місто Київ) — український радянський діяч, керівник нафтопереробної та нафтохімічної галузі Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Лісничий Григорій Омелянович
Народився	22 квітня 1919(1919-04-22) село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області
Помер	26 листопада 2013(2013-11-26) (94 роки) Київ
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лісничий.

Біографія

Народився в родині партійного діяча, репресованого у 1938 році. У 1939—1941 роках навчався у Рубіжанському хіміко-технологічному інституті.

У 1941—1946 роках — служба в Червоній армії: начальник технічних майстерень і складу 550-го понтонного батальйону 261-ї стрілецької дивізії. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1949 році закінчив Рубіжанський хіміко-технологічний інститут.

У 1949—1958 роках — інженер, начальник цеху, начальник відділу, головний інженер, партійний організатор Кадіївського сажового заводу Ворошиловградської області.

У 1958—1960 роках — заступник начальника управління хімічної промисловості Луганського раднаргоспу.

У 1960—1963 роках — заступник начальника Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу. У 1963—1965 роках — начальник Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу.

У 1965—1971 роках — начальник управління нафтопереробної і нафтохімічної промисловості при Раді Міністрів УРСР. У 1971—1978 роках — начальник Головного управління Ради Міністрів УРСР по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості. У 1978 — 2 березня 1988 року — начальник Головного управління по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості УРСР («Укрголовнафтохімпрому»).

З 1988 року — на пенсії. Був президентом Всеукраїнської асоціації працівників і ветеранів нафтопереробної та нафтохімічної промисловості України.

Звання

• старший лейтенант

Нагороди

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1985)
• орден Богдана Хмельницького 3-го ст.
• орден «За заслуги» 3-го ст.
• медалі

Література

• Депутати Верховної Ради УРСР. Одинадцяте скликання — Київ, 1985.
• [1] [ 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.]