Володимир Павлович Линник (24 червня (6 липня) 1889, Харків — 9 липня 1984) — радянський оптик, академік АН СРСР (1939). Лауреат Сталінської премії (1946, 1950), Герой Соціалістичної Праці (1969).
| Линник Володимир Павлович | |
|---|---|
| Народився | 24 червня (6 липня) 1889 Харків, Російська імперія |
| Помер | 9 липня 1984 (95 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Комаровське селищне кладовище |
| Країна | Російська імперія Російська республіка УНР Українська РСР СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка Імператорський університет Святого Володимира |
| Галузь | оптика |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського Державний оптичний інститут Санкт-Петербурзький державний університет Пулковська обсерваторія |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Діти | Линник Юрій Володимирович |
| Нагороди |
Життєпис ред.
Володимир народився 6 липня 1889 в Харкові в сім'ї токаря по металу Івана Петровича Темнова. Після смерті батька у 1891 мати, не маючи матеріальних можливостей утримувати дитину, віддала сина на виховання своєму братові Павлу Федоровичу Линникові, а сама поїхала на заробітки до Києва. Павло Федорович усиновив небожа, тому прізвище хлопчика змінилося. Малий Володя до 1898 жив у с. Парастаївка Чернігівської губернії. Там на цукровому заводі Павло Федорович працював ковалем. Потім родина переїхала до Білої Церкви, де Володимир закінчив спочатку двокласне училище, а потім у 1909 гімназію із золотою медаллю. Того ж року Линник вступив на фізико-математичний факультет Київського університету св. Володимира.
Закінчив Київський університет в 1914 і був залишений у ньому для викладацької роботи. У 1923—1926 викладав у Київському політехнічному інституті, з 1926 працював в Державному оптичному інституті (з 1951 на посаді начальника відділу), одночасно в 1933—1941 роках був професором Ленінградського університету. У 1930-і роки працював професором Ленінградського інституту точної механіки й оптики (Літма). Завідувач кафедрою Лабораторних оптичних приладів Літма (1939—1941). У березні 1943 Державна комісія під головуванням В. П. Линника прийняла захисту дипломних проектів студентів Літма, підготовлені в умовах евакуації інституту в м. Черепанова Новосибірської області.
У 1946—1968 роках працював у Пулковській обсерваторії.
Похований на кладовищі в Комарово. Могила є пам'ятником культурно-історичної спадщини.
Наукова діяльність ред.
Основні наукові роботи відносяться до прикладної оптики. Запропонував метод дослідження кристалів за допомогою рентгенівських променів (метод Линника). Розробив методи дослідження якості зображень в оптичних системах. У 1930-ті роки створив прилади для контролю чистоти поверхні різного класу (мікроінтерферометр Линника і подвійний мікроскоп Линника), що принесли йому світове визнання. У 1946 створив унікальний інтерференційний пасажний інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр з базою 6 м для виміру кутових відстаней між подвійними зірками — перший великий астрономічний прилад з азимутальним монтуванням, оснащений системою фотоелектричного гідування по зірках, який дозволяв вимірювати з точністю до 0,002 «кутові відстані між подвійними зірками до 15».
Був головою ради щодо будівництва 6-метрового телескопа БТА, запропонував використовувати азимутальне монтування у цьому інструменті. Ініціатор розвитку сучасної адаптивної оптики, в 1957 запропонував конструкцію телескопа, в якому для компенсації атмосферних спотворень використовується складене дзеркало з переміщуваними елементами. Керував розробкою полегшених і складових дзеркал для відправки в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, розробив в ній ряд нових методів дослідження спектрограм. Вніс значний внесок у мікроскопію, розробивши оригінальну технологію збирання та юстирування складних об'єктивів мікроскопів, яка досі використовується в промисловості.
Відзнаки та звання ред.
- Два ордени Трудового Червоного Прапора (1939, 1975)
- Орден Червоної Зірки (1943)
- П'ять орденів Леніна (1945, 1953, 1959, 1966, 1969)
- Дві Сталінських премії (1946, 1950)
- Герой Соціалістичної Праці (1969)
- Золота медаль ім. С. І. Вавилова АН СРСР (1973)
Публікації ред.
- В. П. Линник. Труды Кеплера в области оптики (К 400-летию со дня рождения) [ 4 серпня 2013 у Wayback Machine.]. // УФН. — 1973. — Т. 109. — № 1
Родина ред.
Був одружений. Дитина:
- Линник Ірина Володимирівна, донька, мистецтвознавець, працівник Державного Ермітажу, фахівець з західноєвропейського живопису.
Література ред.
- Выборы в академию наук СССР [ 18 вересня 2013 у Wayback Machine.]. // УФН. — 1939. — № 2.
- Владимир Павлович Линник. — М.: Изд-во АН СССР, 1963.
- О. А. Мельников. Владимир Павлович Линник (К 75-летию со дня рождения и 50-летию научной деятельности) [ 14 вересня 2013 у Wayback Machine.]. // УФН. — 1964. — Т. 84. — № 9.
- Ю. В. Коломийцов. Владимир Павлович Линник (К восьмидесятилетию со дня рождения). // УФН. — 1969. — Т. 98. — № 7.
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. Биографический справочник. — Киев: Наукова думка, 1977.
- Ю. А. Храмов. Физики: Биографический справочник. — М.: Наука, 1983. — С. 165.
Посилання ред.
- Линник Владимир Павлович на сайте ГОИ [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- В. П. Линник в энциклопедии Санкт-Петербурга [ 26 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Персональная страница В. П. Линника в Виртуальном музее СПбГУ ИТМО [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Линник Владимир Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.