Лікваційні родовища (рос. ликвационные месторождения, англ. liquation deposits; нім. Liquationslagerstätten f pl) — родовища магматичного походження, що виникли у надрах Землі в процесі охолодження та розкристалізації магми основного складу, що містить сірчисті сполуки металів. При цьому відбувалося розділення, або ліквація, розплаву на дві рідини, що не змішуються, — силікатну і сульфідну. При твердінні силікатного розплаву утворилися магматичні гірські породи габро-перидотитового складу, а при розкристалізації сульфідного розплаву виникли поклади сульфідних руд.
Найвідоміші сульфідні мідно-нікелеві лікваційні родовища: Талнахе (Східний Сибір, РФ), Садбері (Канада), Камбалда (Австралія). До складу руд цих родовищ входять три головних мінерали: піротин, пентландит і халькопірит, у меншій кількості — магнетит, мінерали кобальту і платиноїдів, які утворюють руди масивної і вкрапленої будови.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.