Ліка́рня лютера́нської грома́ди — лікарня в Києві, заснована німецькою євангелічно-лютеранською громадою. Розташована на вулиці Володимира Винниченка, 9. У будівлі розміщується Університетська клініка НМУ ім. О.О. Богомольця.
| Лікарня лютеранської громади | |
|---|---|
|
| |
| 50°27′13″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.4538277778055502° пн. ш. 30.49763055558333491° сх. д.Координати: 50°27′13″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.4538277778055502° пн. ш. 30.49763055558333491° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | лікарня |
| Стиль | архітектура модерну |
| Медіафайли у Вікісховищі |
За визначенням дослідників, удівля— яскравий зразок національно-романтичної течії пізнього модерну.
Рішеннями виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 159 від 27 січня 1970 року і № 49 від 21 січня 1986 споруду поставили на облік пам'яток архітектури й історії місцевого значення. Охоронний номер — 93-Кв.
Історія ред.
Головний корпус лікарні та двоповерхову службову будівлю на подвір'ї збудували 1913 року. Із цією метою німці-лютерани Києва зібрали 100 тисяч карбованців. Проект будівлі у стилі середньовічного замку розробив мюнхенський архітектор Кольман. Безпосередньо будівництвом керував київський архітектор Едуард Брадтман й інженер М. Міхельсон.
За радянські часи будівлю націоналізували. У ній розмістили лікарню для обслуговування водників. 1933 року на її базі влаштували розраховану на 50 ліжок терапевтичну клініку, яку очолив Вадим Іванов (1892—1962).
У 1938—1939 роках за проєктом архітекторів Т. М. Волкобой та А. Л. Сорокіна до головного корпусу прибудували праве крило аудиторії на 300 студентів із вестибюльною групою приміщень. Стиль первісної споруди було збережено.
У 1990-х роках лікарню водників імені В. Іванова перетворили на Київську центральну басейнову клінічну лікарню Міністерства охорони здоров'я України.
У 2020 році лікарню реорганізовано в Університетську клініку НМУ імені О. О. Богомольця.
Архітектура ред.
Триповерховий цегляний корпус має хрестоподібну об'ємно-планувальну структуру. Спеціалізовані лікувальні відділення об'єднанує центральний вежоподібний об'єм із восьмикутними у плані приміщеннями вестибюля й розподільчих холів. У коридорній системі прямокутних корпусів-відділень за гігієнічними вимогами передбачено однобічне розміщення палат і кабінетів.
Композиція споруди асиметрична, що властиво архітектурі модерну. Зовнішні стіни покриті сірим теразитовим тиньком. Чоловий фасад має центральну частину і різновеликі крила. Аркові вікна, щипці і декоративні машикулі вирішені з використанням мотивів романо-готичного будування.
Група вхідних приміщень (тамбур, зовнішні та внутрішні сходи) увінчана високим наметом. Проїзд на подвір'я у лівому крилі акцентований гранчастим еркером із черепичним завершенням. Йому відповідала покрівельна вежа на правому крилі будівлі, яку розібрали під час реконструкції 1930-х років.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Лютеранська лікарня, 1999, с. 517.
- Зоря Ю. П. Здійснена мрія // Архітектура Української РСР. — 1939. — № 3
- Лютеранська лікарня, 1999, с. 518.
- УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. 20 вересня 2016. Процитовано 19 листопада 2022.
- Республіканська клінічна лікарня МОЗ стане університетською клінікою НМУ ім.Богомольця. LB.ua. Процитовано 19 листопада 2022.
- Лютеранська лікарня, 1999, с. 517—518.
Джерела ред.
- Григор'єва Тетяна, Скібіцька Тетяна. Лікарня Євангелістської лютеранської громади 1913 // Звід пам'яток історії та культури України. — К. : "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — 517—518 с.