Ліана де Пужі фр Liane de Pougy власне Анна Марі де Шассень 2 липня 1869 Ла Флеш 26 грудня 1950 Лозанна французька танці

Ліана де Пужі (фр. Liane de Pougy власне Анна-Марі де Шассень, 2 липня 1869, Ла-Флеш — 26 грудня 1950, Лозанна) — французька танцівниця, письменниця і куртизанка, одна з паризьких зірок Прекрасної епохи.

Ліана де Пужі
фр. Liane de Pougy

Ім'я при народженні	Анна-Марі де Шассень
Псевдонім	Liane de Pougy, Princesse Ghika і Sœur Anne-Marie de la Pénitence
Народилася	2 липня 1869(1869-07-02) Ла-Флеш, Франція
Померла	26 грудня 1950(1950-12-26) (81 рік) Лозанна, Швейцарія
Громадянство	Франція
Діяльність	куртизанка, артист кабаре, танцюристка, письменниця, редакторка
Мова творів	французька
Діти	Marc Pourpe^d
Автограф

Ліана де Пужі у Вікісховищі

Життєпис ред.

Ліана де Пужі. Поштова листівка фотографа Надара

Дочка військового. Отримала релігійне виховання в монастирі в Морбіані.

У 16 років одружилася з морським офіцером, народила йому сина (згодом син став льотчиком і загинув на фронті в 1914 році). Після двох років шлюбу втікла в Париж від чоловіка, який її бив, домоглася розлучення.

Зустрілася з популярним драматургом і лібретистом Анрі Мельяком, який закохався в неї й допоміг їй влаштуватися в Фолі-Бержер, тут вона і взяла собі сценічний псевдонім.

Брала уроки у Сари Бернар. Змагалася з Кароліною Отеро (їх, разом з Емільену д'Алансон, називали «три грації прекрасної епохи»). З успіхом гастролювала в Великій Британії. Дружила c Жаном Лорреном, Рейнальдо Аном, Максом Жакобом. Її писали відомі художники, фотографував Надар, до її шанувальникам належав Д'Аннунціо. Марсель Пруст написав з Ліани Одетту де Кресі, героїню роману «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann).

Була бісексуалкою, серед її стосунків відомий роман з художницею, письменницею й актрисою Матільдою де Морні, маркізою де Бельбеф (Міссі) і недовгий зв'язок з Наталі Барні, описаний Пужі в романі «Сапфічна ідилія» (1901).

У 1910 році одружилася з румунським князем Георгієм Гикою, після 16 років щасливого шлюбу князь кинув дружину заради молодшої красуні (але вони не розлучалися).

У 1928 році Ліана де Пужі подружилася з настоятелькою монастиря Святої Агнеси під Греноблем, багато пожертвувала монастирю і заповідала поховати себе тут.

З початком Другої світової війни переїхала в Лозанну.

У 1945 році, після смерті чоловіка, вступила послужкою в домініканський орден. Доглядала за розумово неповноцінними дітьми в сирітському притулку.

Померла, як і мріяла, в ніч Різдва.

Праці ред.

L'Insaisissable, роман (1898, присвячений Жану Лоррену)
Myrrhille (1899)
L'Elizement, комедія (1900)
Idylle saphique, роман (1901, перевид. 1979).
Ecce homo. D'ici, de la (1903)
Les sensations de Mademoiselle de La Bringue (1904)
Yvée Lester (1908)
Yvée Jourdan (1908)
Mes Cahiers Bleus, щоденники (1977, англ. пер. 1979)

Галерея ред.

Примітки ред.

Література ред.

Barney NC Souvenirs indiscrets. Paris: Flammarion, 1992.
Chalon J. Liane de Pougy, courtisane, princesse et sainte, Paris: Flammarion, 1994 (яп. пер. 1999 року. 2003).
Dufresne C. Trois grâces de la Belle Epoque. Paris: Bartillat, 2003

Посилання ред.

Біографія Ліани де Пужі на CulturaGay [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Ліана де Пужі на Jazzbabies [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
My Blue Notebooks (Mes cahiers bleus, her memoirs), published in English in 1979. ISBN 1-58542-156-1(англ.)