Люксембурзький франк

Люксембурзький франк (фр. franc Luxembourgeois, нім. Luxemburger Franken, люксемб. Lëtzebuerger Frang) валюта Люксембургу з 1854 по 1941 і з 1944 по 1999 рік. Залишався в обігу до 2002 року, був замінений євро за курсом 40,3399 франка за одне євро. Поділявся на 100 сантимів.

Люксембурзький франк фр. franc Luxembourgeois нім. Luxemburger Franken люксемб. Lëtzebuerger Frang
1 люксембурзький франк 1981-го року
Держава(и)	Люксембург
Банкноти	100, 500, 1000, 5000, 10000 франків
Монети	25 сантимів, 1, 5, 20, 50 франків
Символ	fr. або F
Літерний код	LUF
Цифровий код	442
Центральний банк	Центральний банк Люксембургу (Banque Centrale du Luxembourg)
Валютні курси
Євро	40,3399 LUF (1 січня 1999)
EUR	40,34 LUF (12 жовтня 2023)
UAH	1,044 LUF (12 жовтня 2023)
Люксембурзький франк у Вікісховищі

Історія

Загарбання більшої частини Західної Європи революційною, а згодом наполеонівською Францією, збільшило територію обігу французького франка. 9 червня 1815 року Віденський конгрес утворив Велике герцогство Люксембург і передав його управління на правах особистої унії королю Нідерландів, валютою Люксембургу став нідерландський гульден.

1830 року Бельгія за підтримки Люксембургу здобула незалежність від Королівства Нідерланди, і 1832 року запровадила власний франк, еквівалентний французькому.

1839 року Люксембург розділився: західні валлонські регіони відійшли до Бельгії (сучасна провінція Люксембург), а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогство отримало право самоврядування. Валютою Люксембургу став бельгійський франк.

1842 року Люксембург увійшов до німецького митного союзу і запровадив в обіг прусський талер.

1848 року в обіг повернувся бельгійський франк.

1850 року Швейцарія запровадила власний франк, рівний французькому.

1854 року Люксембург почав карбувати власні франки, які були в обігу нарівні з бельгійськими у співвідношенні 1:1.

1862 року об'єднана Італія запровадила ліру, рівну французькому франку.

1865 року Франція, Бельгія з Люксембургом, Швейцарія та Італія створили Латинський монетний союз (1868 року до них приєдналась Греція): кожна з них мала забезпечити національну грошову одиницю (франк, ліру, драхму) 4,5 г срібла або 290,322 мг щирого золота, для вільної конвертації у співвідношенні 1:1.

9 вересня 1867 року Люксембург офіційно проголошено суверенною державою.

У 1870-ті роки вартість золота зафіксовано золотим стандартом, який проіснував до 1914 року.

1919 року після звільнення від німецької окупації Люксембург вийшов з німецького торговельного союзу.

1921 року Бельгія і Люксембург уклали договір про економічний союз, яким запроваджувався обіг бельгійських банкнот на території Люксембургу.

1926 року Бельгія вийшла з Латинського валютного союзу, а сам союз розпався в кінці року.

Валютний союз Бельгії і Люксембургу від 1921 року залишався в силі і став основою для Бельгійсько-Люксембурзького економічного союзу, створеного 1932 року.

1935 року бельгійський франк девальвовано на 28% до 150,632 мг щирого золота, тому співвідношення між люксембурзьким і бельгійським франками змінилось і 1 люксембурзький франк став коштувати 1 ¼ бельгійських франків.

В травні 1940 року почалась німецька окупація і люксембурзький франк прив'язали до рейхсмарки за курсом 4 франки = 1 рейхсмарка. В липні 1940 року курс було змінено і 10 франків = 1 рейхсмарці. 26 серпня 1940 року рейхсмарку оголосили законним платіжним засобом в Люксембурзі, 20 січня 1941 року рейхсмарка стала єдиним законним платіжним засобом, а франк було вилучено.

1944 року після звільнення Люксембургу було повернуто люксембурзький франк.

1948 року до Бельгійсько-Люксембурзького економічного союзу приєднались Нідерланди, утворивши Бенілюкс.

Разом з десятьма іншими європейськими валютами 1 січня 1999 року люксембурзький франк було замінено на євро в безготівкових розрахунках, а з 1 січня 2002 року в готівковому обігу за курсом 40,3399 франка за один євро.

Старі монети і банкноти припинили обіг 28 лютого 2002 року.