Луї Дакен Луї Даке н фр Louis Daquin повне ім я та прізвище Луї Лео н Огю ст Даке н фр Louis Léon Auguste Daquin нар 20

Луї́ Даке́н (фр. Louis Daquin, повне ім'я та прізвище — Луї́ Лео́н Огю́ст Даке́н (фр. Louis Léon Auguste Daquin); нар. 20 серпня 1908, Кале, Па-де-Кале, Франція — пом. 2 жовтня 1980, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.

Луї Дакен
фр. Louis Daquin

Ім'я при народженні	Louis Léon Auguste Daquin
Дата народження	20 серпня 1908(1908-08-20)
Місце народження	Кале, Франція
Дата смерті	2 жовтня 1980(1980-10-02) (72 роки)
Місце смерті	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист, актор
Alma mater	HEC Paris
Роки активності	1936—1979
Член у	Q109045356? і Асоціація французьких кінорежисерів^d
Діти	Michel Recanati^d
IMDb	ID 0200877

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дакен.

Біографія Редагувати

Луї Дакен народився 20 серпня 1908 року в місті Кале, Франція. Здобувши освіту у Вищій торговій школі Парижа, працював журналістом. У 1930-х роках працював асистентом режисерів Жульєна Дювівь'є, Абеля Ґанса, Жана Гремійона, П'єра Шеналя, Федора Оцепа та інших. Потім працював на низці стрічок монтажистом.

Як режисер Луї Дакен дебютував у співавторстві з Герхардом Лампрехтом у 1938 році німецько-французькою екранізацією роману Достоєвського «Гравець». Першою самостійною режисерською роботою Дакена стала стрічка 1941 року «Ми — хлопчаки». Не будучи колабораціоністом, в роки окупації Дакен безпроблемно зняв низку комерційних фільмів, зокрема екранізував роман Жоржа Сіменона «Він приїхав у День всіх святих» (1943). Після звільнення Франції був обраний генеральним секретарем Комітету звільнення, а також секретарем Синдикату кінотехніків.

У 1946 році Луї Дакен поставив фільм «Батьківщина» про боротьбу фламандців з іспанським пануванням у XVII столітті, а потім зняв на замовлення Французької комуністичної партії документальний публіцистичний фільм «Ми продовжуємо Францію» (1948). Фільм «Світанок» (1949) був присвячений трудовим будням гірників. Але ні цей фільм, ні наступна його робота — антирасистський фільм «Хазяїн після бога» (1950) — не отримали офіційного визнання у Франції.

Залишаючись прибічником лівих поглядів, режисер неминуче приходить до конфлікту спочатку з продюсерами, а потім і з цензурою. Після чого майже усі свої стрічки, починаючи з «Милого друга» (знятий в Австрії) вимушений знімати за межами Франції: у Румунії він поставив «Бур'яни Баррагана» (1957), в НДР — «Каламутна вода» (1960).

Повернувшись на батьківщину і не знайшовши роботи Луї Дакен йде з кінематографу і зосереджується на педагогічній роботі. З 1960 року він був віцепрезидентом, з 1967-го почесним президентом французької профспілки технічних фахівців і продюсерів. У 1970—1978 роках працює в Інституті перспективних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La Femis), де стає заступником директора. У 1977—1978 роках як президент очолював Спілку кінорежисерів Франції (фр. Société des réalisateurs de films).

Луї Дакен є автором низки робіт з питань теорії кіно, в яких відстоює традиції реалістичного мистецтва.

Фільмографія Редагувати

Рік	Назва українською	Оригінальна назва
1938	Гравець	Le joueur
1941	Ми — хлопчаки	Nous les gosses
1943	Він приїхав у День всіх святих	Le voyageur de la Toussaint
1943	Мадам і смерть	Madame et le mort
1944	Перший у зв'язці	Premier de cordée
1946	Батьківщина	Patrie
1948	Брати Букінкан	Les frères Bouquinquant
1949	Світанок	Le point du jour
1949	Аромат дами в чорному	Le parfum de la dame en noir
1950	Хазяїн після Бога	Maître après Dieu
1955	Милий друг	Bel Ami
1958	Бур'яни Баррагана	Ciulinii Baraganului
1958	Недільні друзі	Les copains du dimanche
1960	Життя холостяка	Les arrivistes
1963	Ярмарок двієчників	La foire aux cancres (Chronique d'une année scolaire)

1949 : Світанок / Le point du jour — камео
1971 : / Léa l'hiver
1973 : Напад / L'agression — камео; короткометражка
1975 : Спеціальний відділ / Section spéciale
1978 : Черепаха на спині / La tortue sur le dos — озвучування
1979 : / Mais où et donc Ornicar — літня людина у бістро

Визнання Редагувати

Нагороди та номінації Луї Дакена
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Венеційський кінофестиваль
1947	Великий міжнародний приз	Брати Букінкан	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1949	Кришталевий глобус за найкращий фільм	Світанок	Номінація
1949	Приз за найкращу режисерську роботу	Світанок	Перемога
Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль
1946	Гран-прі	Батьківщина	Номінація
1958	Золота пальмова гілка	Бур'яни Баррагана	Номінація

Примітки Редагувати

Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 413. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Нагороди та номінації Луї Дакена на сайті IMDb(англ.)

Джерела Редагувати

Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — С. 110.(рос.)
М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 57. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)

Посилання Редагувати

Луї Дакен на сайті IMDb (англ.)
Луї Дакен на сайті AlloCiné (фр.)

[1] Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 413. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

[2] Нагороди та номінації Луї Дакена на сайті IMDb(англ.)