Луїджі Карло Фаріні (італ. Luigi Carlo Farini; 22 жовтня 1812 — 1 серпня 1866) — італійський лікар, журналіст, письменник, державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Італії впродовж кількох місяців у 1862—1863 роках.
| Луїджі Карло Фаріні італ. Luigi Carlo Farini | |
| 8 грудня 1862 — 24 березня 1863 року | |
|---|---|
| Монарх: | Віктор Емануїл II |
| Попередник: | Урбано Раттацці |
| Наступник: | Марко Мінгетті |
| Ім'я при народженні: | італ. Luigi Carlo Farini |
| Народження: | 22 жовтня 1812[…] Руссі, Провінція Равенна, Емілія-Романья |
| Смерть: | 1 серпня 1866[…] (53 роки) Руссі, Провінція Равенна, Емілія-Романья, Королівство Італія |
| Поховання: | Монументальний цвинтар в Туриніd і Руссі |
| Країна: | Королівство Італія і Сардинське королівство (1720—1861) |
| Освіта: | Болонський університет |
| Ступінь: | лауреат[d] |
| Партія: | Historical Rightd |
| Діти: | Domenico Farinid |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Здобув медичну освіту, після чого мав лікарську практику в різних містах Романьї.
1844 року мусив залишити батьківщину, рятуючись від гонінь папської поліції. 1847 повернувся до Італії після оголошення папою Пієм IX амністії. Того ж року отримав посаду в міністерстві внутрішніх справ. У березні 1948 року, після ухвалення Конституції Італії був обраний до римського парламенту. Втім уже невдовзі мусив знову залишити Рим і оселитись у Турині, де співпрацював з Кавуром. У той час він написав значні дослідження «Storia dello stato romano dall'anno 1814 al 1850» і «Storia d'Italia dall'anno 1814 la 1850».
1859 року був відряджений до Середньої Італії як сардинський уповноважений. Населення Модени, потім Парми та Романьї визнало його диктатором. У запеклій боротьбі з Джузеппе Гарібальді, в березні 1860 року приєднав ті країни до Італійського королівства та об'єднав їх у провінцію Емілію.
Від липня до жовтня 1860 року Фаріні був міністром внутрішніх справ у кабінеті Кавура, потім, до січня 1861, — королівським намісником у Неаполі, де продовжував бути антагоністом Гарібальді.
У грудні 1862 року, після падіння уряду Урбано Раттацці, Фаріні сформував власний кабінет, але вже у березні наступного року був змушений вийти у відставку внаслідок сильного нервового розладу, що невдовзі переріс у невиліковну душевну хворобу.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- https://storia.camera.it/deputato/luigi-carlo-farini-18121022
Джерела ред.
- Фарини // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)