Лу́цій Вале́рій Поті́т (лат. Lucius Valerius Potitus; V століття до н. е.) — політичний і військовий діяч Римської республіки, п'ятиразовий військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 414, 406, 403, 401 і 398 років до н. е.
| Луцій Валерій Потіт | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Lucius Valerius Potitus |
| Народився | невідомо Рим |
| Помер | невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політик і військовий діяч |
| Посада | військовий трибун з консульською владою |
| Термін | 414, 406, 403, 410 і 398 рік до н. е. |
| Рід | Валерії |
Біографія ред.
Походив з патриціанського роду Валеріїв. Про батьків, молоді роки його згадок у джерелах немає. Його часто ототожнюють з
Перша трибунська каденція ред.
414 року до н. е. його було обрано вперше військовим трибуном з консульською владою разом з Квінтом Фабієм Вібуланом Амбустом, Гнеєм Корнелієм Коссом, Публієм (Марком) Постумієм Альбіном Регілленом. Внаслідок конфліктів між патриціями і плебеями легіонерами було вбито Публія Постумія, а інших його колег розігнано. Щоб виправити цю ситуацію римський сенат призначив Квінта Фабія інтеррексом для обрання нових консулів. Останньому вдалося вгамувати пристрасті, а потім покарати вбивць Публія Постумія.
Друга трибунська каденція ред.
406 року до н. е. його було вдруге обрано військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Нумерієм Фабієм Амбустом, з іншим Гнеєм Корнелієм Коссом і Публієм Корнелієм Рутілом Коссом. Цього року почалися серйозні військові дії проти вольсків та еквів, які очолили Луцій Валерій Потіт, Нумерій Фабій і Публій Корнелій. Було здобуте місто Анксур (сучасна Террачина), яке вслід за цим було повністю сплюндроване. У Римі, де залишився Гней Корнелій Косс, тим часом почалися заворушення серед плебеїв, що протестували проти військових дій, вбачаючи в них спосіб для патриціїв уникнути обговорення політичних реформ на користь плебеїв. Цього року римський сенат ухвалив закон на користь солдат, що віднині мали отримувати грошову винагороду через державну скарбницю.
Третя трибунська каденція ред.
У 403 році до н. е. його було втретє обрано військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Манієм Емілієм Мамерціном, Марком Квінтілієм Варом, Аппієм Клавдієм Крассом Інрегілленом, Марком Фурієм Фузом і вдруге з Гнеєм Корнелієм Коссом. Під час цієї каденції ці трибуни займалися облогою міста Вейї. Водночас забезпечили невтручання в цю війну інших етруських міст. Протягом року тривали численні бойові зіткнення, навіть взимку. Втім вони не принесли позитивного результату римлянам. Це спричинило конфлікт з народними трибунами, які вважали, що таким чином патриції тримають за межами політичної боротьби багато воїнів-плебеїв. Лише вилазка вейянців призвела до зменшення напруги конфлікту.
Четверта трибунська каденція ред.
401 року до н. е. його було вчетверте обрано військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Цезоном Фабієм Амбустом, Луцієм Юлієм Юлом, Марком Фурієм Каміллом й знову з Манієм Емілієм Мамерціном і Гнеєм Корнелієм Коссом. Цього року трибуни з військами відбили втрачений за рік до того римський військовий табір під Вейями.
П'ята трибунська каденція ред.
У 398 році до н. е. його було вп'яте обрано військовим трибуном з консульською владою разом із Марком Валерієм Лактуціном Максимом, Луцієм Фурієм Медулліном, Квінтом Сервілієм Фіденатом, Квінтом Сульпіцієм Камеріном Корнутом і знову разом з Марком Фурієм Каміллом. Тієї каденції продовжувалася війна з містом-державою Вейї, яку взяли в облогу Марк Фурій Камілл та Луцій Валерій Потіт, були також взяті міста Капена і Фалерія. Інші їхні колеги відповідали за спокій на території Римської республіки.
З того року про подальшу долю Луція Валерія Потіта відомостей немає.
Джерела ред.
- Тит Лівій, Ab Urbe Condita, IV, 4, 49-50, 58; V, 1, 1, 3-6, 7, 10, 12; 2, 14-15. (лат.)