Луб янка Бучанський район Луб я нка село Бучанського району Київської області Населення до повномаштабного вторгнення ск

50°39′14″ пн. ш. 30°10′15″ сх. д. / 50.65389° пн. ш. 30.17083° сх. д. / 50.65389; 30.17083Координати: 50°39′14″ пн. ш. 30°10′15″ сх. д. / 50.65389° пн. ш. 30.17083° сх. д. / 50.65389; 30.17083

Середня висота
над рівнем моря

143 м

Місцева влада

Адреса ради

07831, Київська обл., Бучанський р-н, с. Луб'янка, вул. Шевченка, 100

Сільський голова

Ірина Петрушевська

Староста

Ірина Петрушевська

Карта

Луб'янка

Мапа

Луб'янка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Луб'янка.

Історія Редагувати

Примірно в 988 році перші люди заснували село Лубне від слова луб .Відому що в селі була старовинна деревляна церква вітряк і невелике джерело з криницею .В 1260 році село було спалене монголо татарами і люде перемістили село і переназвали на сучасне Лубянка.В 1897 році селяни, доведені до відчаю злиденним життям та численними утисками місцевого поміщика, розгромили його маєток. Удруге селяни напали на поміщицький маєток у 1905 році. Організатором виступу був уродженець села пітерський робітник К. О. Омельченко.

За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Німецько-радянської війни, 230 жителів відзначено орденами і медалями СРСР.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Луб'янку початку 1970-х було подано таку інформацію:

Гімн села Редагувати

Моя кохана Лубянка, село мужнє, Ти мужнього народу акорд, У серцях твоїх горить вогонь свободи, Що жадає перемоги, слави й лорд.

Ти виросло серед вогнів історії, Виполивалося кров'ю героїв, Твої поля були полоном битви, А серця биттям віддавали люди.

Тут ллється потік слави беззоряний, Що замовкне, коли прихідний ворог. Ти стани сильним, будь завжди готовий, Захищати рідну землю і дім свій.

Віддаєш ти у долі голос воїнів, Що боролись за волю, за справедливість, Ти не забудеш їх жертв і муки, Ти згадаєш завжди цю військову містику.

Лубянка, село, мужність твоя вічна, Ти приклад справжньої відваги й гордості, Нехай твої поля завжди будуть сильними, В боротьбі за мир і свободу, безстрашними.

На полях Лубянки зрістатимуть діти, Що понесуть у собі спадок святий, Захищатимуть небесну країну, І знову Лубянка воскресне.

Сучасність Редагувати

В селі є гімназія,дерев'яна церква,клуб,фабрика ялинкових іграшок,рибні і мясні цехи,лістицтво ,пилорама,нова і укр пошти і склад чаїв.

Відомі люди Редагувати

Уродженцями села є:

Олексієнко Федір Іванович (1898—1982) — майстер кераміки.
Петро Васильович Петренко — український фізик;
М. Ф. Петров — науковець;
Петров Федір Васильович (1923—2009) — український поет.

Мешканці:

Проживав в селі і працював Іван Григорович Сич, поет, вчитель української мови та літератури, який видав 5 книг поезії, ініціатор створення шкільного музею побуту і культури села, автор гімну села «Луб’янка – моя Полісянка».
В школі викладала уроки образотворчого мистецтва народна майстриня, член Спілки художників України Марія Козаченко.

Окупація Редагувати

У село Луб'янка Бучанського району на Київщині окупанти прорвалися в перші дні повномасштабної війни. В ліс навколо населеного пункту зігнали сотні одиниць техніки й стали там великим табором, де базувалися близько 15 тис. ворожих солдатів.

Серед окупантів було чимало кадировців. Вони ходили селом і лякали людей, кажуть місцеві. Також росіяни масово розграбовували хати й відбирали у населення цінності. Час від часу накривали Луб'янку з "Градів", згадують жителі.

Після того, як Збройні сили України прогнали окупантів з Київщини, ворожий табір біля Луб'янки перетворився на тренувальний майданчик. Зараз там готують добровольців, які зможуть дати відсіч ворогу під час його ймовірної повторної атаки на регіон.Російські окупанти зробили чи не найбільшу свою базу під час наступу на столицю. Тримали там 15 тис. солдатів та облаштовували позиції — рили величезну кількість окопів і зміцнювали бліндажі.Найбільше місцеві мешканці боялися кадировців, які тримали в страху село й поводилися зухвало.Найбільше росіяни крали телевізори й пральні машини, ноутбуки й планшети. Були й такі, хто не знав, як ними користуватися.Обстріли були страшні У селі розташовано багато промислових підприємств. Люди брали продукти на складах.Селяни досі не можуть оговтатися після страшних подій. Бояться гучних звуків і темряви.

– Я вступив у ДФТГ після того, як російських солдат вигнали з Київщини, через чотири дні,

– розповідає "Чорний". – Під час окупації я весь час ховався. Російські солдати вбили пʼятьох моїх сусідів, я їх хоронив. Тоді зрозумів, що домовлятись з ними марно. Вирішив, що буду виганяти. Страшно було, коли ти ховаєшся, а вони ходять по дворах і розстрілюють людей в затилок, як собак. А зараз не страшно.

Галерея Редагувати

.

Див. також Редагувати

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки Редагувати

↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Джерела Редагувати

облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луб'янка (Бучанський район)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[ІМСУ-1] Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.