Ло́пань — річка в Росії (Бєлгородська область) та Україні (в межах Харківського району і міста Харкова Харківській області). Ліва (найбільша) притока річки Уди (басейн Сіверського Донця). Одна з річок, що тече через Харків.
Лопань | |
---|---|
Річка Лопань, центр Харкова | |
50°29′24″ пн. ш. 36°21′53″ сх. д. / 50.49020000002777664° пн. ш. 36.36480000002777757° сх. д. | |
Витік | між селом Весела Лопань і селищем Жовтневий Бєлгородської області |
• координати | 50°29′24″ пн. ш. 36°21′53″ сх. д. / 50.49020000002777664° пн. ш. 36.36480000002777757° сх. д. |
• висота, м | 190 км |
Гирло | р. Уда |
• координати | 49°56′13″ пн. ш. 36°12′11″ сх. д. / 49.93700000002777273° пн. ш. 36.20320000002777761° сх. д. |
Басейн | Басейн Дону |
Країни: | Росія Бєлгородська область Україна Харківська область |
Регіон | Харківська область |
Довжина | 96 км |
Площа басейну: | 2000 км² |
Середньорічний стік | 2,24 м³/с |
Притоки: | Саржинка, Харків, Лозовенька (ліві) |
Медіафайли у Вікісховищі |
Опис Редагувати
Довжина річки становить 96 км, площа басейну 2000 км². Витрата води за 17 км від гирла становить 2,24 м/сек. Лопань впадає в Уди на віддалі 52 км від її гирла. Похил річки 0,89 м/км. Річище зрідка ділиться на рукави, утворюючи острови. Ширина русла від 1 до 20 м, глибина від 0,3 до 1 м. В період весняного розливу річка піднімається на 1,5 — 2 м. Швидкість течії 0,2 — 0,3 м/сек, на окремих ділянках до 0,8 м/сек. Береги низькі, в межах Харкова обваловані або фанеровані гранітом, а русло поглиблене. Живлення річки в основному снігове. У грудні та січні річка промерзає до дна. Весняні розливи трапляються на ділянках вище Харкова, проте інколи і в межах Харкова (Павлівка та Сортувалка).
Весняні розливи річки Лопань або великі опади, які спричиняли повені у Харкові, траплялися систематично протягом ХІХ століття, зокрема, у 1785, 1805, 1851, 1853, 1877, 1883, 1889, 1893, 1915 та 1925 роках. Після повені 1893 року набережні у Харкові були підняті на 4 сажені.
Екологічні проблеми річки були причиною для звернень громадян до органів влади щодо необхідності її розчистки.
Розташування Редагувати
Зовнішні зображення | |
---|---|
Закрут в Безруках. Річка тече вниз. Безруки, Харківська область. |
Витік річки розташований 50°30′ пн. ш. 36°21′ сх. д. / 50.500° пн. ш. 36.350° сх. д. між селом Весела Лопань і селищем Жовтневий Бєлгородської області. Тече спочатку на південний захід, далі поступово повертає на південь і південний схід. Російсько-український кордон перетинає біля села Гранова. Впадає до Уди в південній частині міста Харкова, біля мікрорайону Липовий Гай.
На річці Лопань розташовані селища міського типу Жовтневий, Козача Лопань, місто Дергачі, а в місці злиття з річкою Харків розташована центральна частина міста Харкова.
Найбільші притоки: Саржинка, Харків, Лозовенька (ліві).
Водовикористання Редагувати
На Лопані в межах Харкова побудовано кілька гребель для регулювання стоку води: Павлівська (побудовано 1965, реконструйовано 2009), Лопанська (побудована у 1933 році, найстаріша гребля у Харкові, з середини 2000-х перебуває у вкрай аварійному стані, у 2012 році передбачалось спорудити замість неї нову греблю, але лише у 2016 році проведено тендер з реконструкції, а роботи мали розпочатися у 2018 році) та Гончарівська (побудована у 1934 році, капітальний ремонт проводився у 2008—2009 роках, якого не було 37 років) На притоці Лопані — Лозовеньці влаштовано Лозовеньківське водосховище із комплексом гідрологічних споруд.
Гончарівська гребля здійснює обводнення і регулювання рівня стоку для попередження повеней та підтоплень на річці Лопані та її притоці Харкові у центральній частині міста. Регулярно відбувається водоскид та обмілення харківських річок для нормалізації річки та для очищення їх берегів від сміття чи для ремонтних робіт. Такі обмілення викликали незадоволення і ставали приводом для створення петицій до міської влади від мешканців Харкова.
Річковий транспорт у Харкові Редагувати
На початку ХХ століття до Харківської міської думи було адресоване звернення щодо розробки проекту обводнення харківських річок та створення судноплавного шляху від Бєлгорода та Харкова до Ростова-на-Дону. Пізніше, вже за радянської влади у 1920-1930-ті роки виникла ідея сполучити Харків з Азовським морем. Але наприкінці 1930-х років від них відмовились через нереалістичність цих планів.
У 1932 році на річках Лопань та Харків відкрився рух «водних трамваїв» — катерів на 24 особи, а у 1933 році катери вміщували до 40 осіб. Їх кількість збільшилась до 10-ти, а вартість проїзду становила 25 коп. Навігація на річках мала тривати 200 днів на рік. Після Другої світової війни ці катери певний час перевозили пасажирів до 1953 року, після чого річкові перевезення припинилися.
У 1996 році до Харкова перевезли прогулянковий теплохід «Павлік Морозов», який до того плавав на Дніпрі. Після відновлювальних робіт теплохід під іменем «Ластівка» здійснював прогулянкові перевезення. 1 лютого 2005 року теплохід згорів біля Човнової станції, а його подальша доля невідома. Пізніше харківська влада обіцяла відновити теплохід чи запустити річковий транспорт у місті. Перед «Євро-2012» у Харкові на річці Лопань відкрили човнову станцію.
Фотографії Редагувати
Примітки Редагувати
- Ресурсы поверхностных вод СРСР. Том 6. Випуск 3. Бассейн Северського Донца, Ленинград, 1967
- Каталог річок Україні, Видавництво Академії наук Української РСР, Київ, 1957
- Демченко М. А. Гідрографія Харківської області. Матеріали Харківського відділу Географічного суспільства України. Випуск VIII. Харківська область. Природа і господарство. Видавництво Харківського Державного Університету, Харків, 1971
- Ирина Канунникова (21 лютого 2017). . Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 4 травня 2020. (рос.)
- Марина Ачкасова (26 лютого 2010). . MediaPort. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 4 травня 2020. (рос.)
- . Стройобзор. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 4 травня 2020. (рос.)
- Харьковские наводнения: проделки водной стихии. Городской дозор. 7 березня 2019. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- ↑ Трипутина Н. (5 грудня 2011). . Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Status quo. 6 квітня 2019. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Гидрографический довідник по басейнах річок СРСР, Об'єднане науково-технічне видавництво, Москва-Ленінград, 1936
- Лобойченко В. М., Жук В. Н. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- ↑ Ольга Ластовецкая (17 вересня 2009). . MediaPort. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Шукач. Павлівська гребля, м. Харків. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ . Status quo. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Юлия Боревич (21 лютого 2006). . MediaPort. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Status quo. 13 березня 2006. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 4 травня 2020. (рос.)
- . Status quo. 25 січня 2012. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Kharkiv Today. 21 листопада 2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Стройобзор. 27 лютого 2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Status quo. 29 серпня 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- В Харькове реконструируют сети ливневой канализации. Городской дозор. 3 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- ↑ . Городской дозор. 14 січня 2015. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- 300 тыс.грн. выделено на ремонт Гончаровской плотины на р. Лопань - директор предприятия по эксплуатации объектов водопонижения. Status quo. 13 жовтня 2008. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Олег Столбецов (30 липня 2009). . Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Ольга Ластовецкая (28 жовтня 2009). . MediaPort. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Юлиана Шаповалова (25 лютого 2016). . Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Полина Мирер (14 жовтня 2008). Ремонт Гончаровской плотины – впервые за много десятилетий. MediaPort. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Полина Мирер (28 жовтня 2008). Реки Харькова снова наполнили водой. MediaPort. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Артем Богдан, Оксана Богдан (18 лютого 2011). . Время. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Макс Стативко (26 серпня 2011). . MediaPort. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Наталья Амирхарян (27 серпня 2011). О лодочных прогулках можно забыть до весны. КП в Украине. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Две речки в Харькове принудительно обмелеют. Вечерний Харьков. 27 червня 2013. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Городской дозор. 20 квітня 2015. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Городской дозор. 15 квітня 2016. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- Із харківських річок дістали 100 тонн сміття. Depo Харків. 26 липня 2019. Процитовано 5 травня 2020.
- Елена Трубина (2 травня 2019). . Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- В Харькове спустили реки Харьков и Лопань (ФОТО). Новости Харькова. 14 квітня 2020. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- ↑ . Status quo. 21 травня 2018. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- ↑ Евгений Боровик (12 травня 2006). . Харьков транспортный [передрук із гезети «Слобода»]. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
- . Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. 2 червня 2011. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 5 травня 2020. (рос.)
Джерела Редагувати
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 141. — (№ 2411).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 325