Лисунів Микола Іванович (1 травня 1920 — 1 липня 1971) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943), в роки німецько-радянської війни командир взводу 7-ї стрілецької роти 465-го стрілецького полку 167-ї Сумської Червонопрапорної стрілецької дивізії 38-ї армії Воронезького фронту, молодший лейтенант.
| Микола Іванович Лисунов | |
|---|---|
| | |
| Народження | 1 травня 1920 Лебедин (тепер Сумська область) |
| Смерть | 1 липня 1977 (57 років) Київ |
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | РСЧА |
| Рід військ | піхота |
| Роки служби | 1941—1947 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Молодший лейтенант |
| Командування | взвод 7-ї стрілецької роти 465-го стрілецького полку |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 1 травня 1920 року в місті Лебедині (нині Сумської області) в сім'ї робітника. 1936 року закінчив 8 класів середньої школи. Працював машиністом на шахті в місті Дзержинськ Донецької області і одночасно навчався в Дзержинському аероклубі.
У Червоній Армії з червня 1941 року. Був курсантом Чугуївської школи військових льотчиків, 1944 року — закінчив курси вдосконалення офіцерського складу. Брав участь у боях німецько-радянської війни з січня 1942 року. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах.
У ніч на 30 вересня 1943 року молодший лейтенант М. І. Лисунов, прийнявши на себе командування ротою, повів її в атаку через старе русло Дніпра в районі села Вишгорода (нині місто Київської області). У ході трьох атак рота знищила близько 100 гітлерівців і 6 кулеметних точок. Особисто М. І. Лисунов проявив мужність і стійкість, вміло керував підрозділом. Був поранений.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 листопада 1943 року за мужність, стійкість і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі, молодшому лейтенанту Миколі Івановичу Лисунову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2320).
В запасі з березня 1947 року. Мешкав у Києві, працював начальником постачання на заводі залізобетонних виробів. Помер 1 липня 1971 року, похований у на Лук'янівському військовому цвинтарі.
Нагороди ред.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня, медалями.
Джерела ред.
- Биография предоставлена Кириллом Осовиком на сайте «Герои страны» [ 13 травня 2011 у Wayback Machine.]
- В горниле войны закаленная. Москва,1980.
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979
- В сражении за Победу. Боевой путь 38-й армии в годы ВОВ 1941—1945. М.,1975
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 19
- Днепр — река героев. Киев, 1983.
- История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.