Ганна Костівна Липківська (18 травня 1967 — 24 березня 2021) — українська театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства, доцент, співробітниця Київського інституту проблем сучасного мистецтва, викладачка кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, викладачка Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Розробник програми-конспекту лекцій з курсу «Теорія драматургії», навчальних спецкурсів «Сучасний театральний авангард», «Порівняльний аналіз п'єси і вистави», «Драматичний театр України новітньої доби (1986 — 2008 рр.)». Лауреат Премії в галузі театрознавства і театральної критики (2011).
| Ганна Липківська | |
|---|---|
| Народилася | 18 травня 1967 |
| Померла | 24 березня 2021 (53 роки) Київ ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | театрознавиця, редакторка, викладачка університету |
| Галузь | театрознавство і редагування |
| Відома завдяки | театрознавець кандидат мистецтвознавства |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв |
Життєпис ред.
Ганна Липківська — праправнучка митрополита Василя Липківського, онука акторки Катерини Осмяловської та театрального діяча Олександра Липківського.
Авторка понад 500 публікацій з актуальних проблем театру, суспільства та ЗМІ у журналах («Просценіум», «Український театр», «Кіно-Театр», «Контрамарка», «Art Line», «Телекритика», «Профіль» (усі — Україна), «Театральная жизнь» (Росія), «Teatr» (Польща) та ін.), газетах («День», «Столичные новости», «Дзеркало тижня», «24», «Україна молода» та ін.), наукових збірках та на інтернет-сайтах. У фокус дослідження входили такі театральні фігури, як Роман Віктюк, Микола Рушковський та багато інших.
Працювала кореспондентом, редактором, літературним редактором у періодичних виданнях (журнали «Контрамарка», «Парад», газети «Fortune», «Вісті з України», «Программа»), була редактором книг та буклетів, співавтором сценаріїв телепередач.
Як режисерка поставила вистави: «Що ви загубили у чужих снах? (Санта Крус)» за Максом Фрішем (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), «Музика друга» М. Дюрас та «Дуенья» Річарда Шерідана (обидві — Чернігівський молодіжний театр).
Понад 80 разів виступала на наукових конференціях (у тому числі на трьох міжнародних конгресах україністів), круглих столах, науково–методичних семінарах, відкритих обговореннях вистав.
Неодноразово працювала у журі театральних фестивалів; від заснування у 1992 р. (з перервою) була членом експертної групи театральної премії «Київська пектораль». У період 2018 — 2020 років — голова експертної ради Всеукраїнського театрального фестивалю-премія «GRA».
Викладачка «Теорії драми» на курсі «Майстерня Молодого. Драматург» (Київський національний академічний Молодий театр).
Пішла з життя 24 березня 2021 року через ускладнення, спричинені COVID-19. Журналіст Олег Вергеліс відгукнувся так: «Аня Липківська — камертон нашого театрального життя, талановитий театральний критик, порядна добра людина, професіонал високого ґатунку, учениця Валентини Ігорівни Заболотної. Її тексти у журналі «Український театр» у 80-90-ті були і для мене катедрою театральної ритики, її тексти навчали щиро любити і об’єктивно аналізувати театральний процес в Україні».
Бібліографія ред.
- Анна Липківська. Світ у дзеркалі драми. — Київ : «Кий», 2007. — 356 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8825-41-5.
- Тетяна Терен, Анна Липківська. Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою. — Київ : «Pabulum», 2018. — 264 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-97615-8-3.
Режисерські постановки ред.
- «Що ви загубили у чужих снах? (Санта Крус)» за Максом Фрішем (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра).
- «Музика друга» М. Дюрас (Чернігівський молодіжний театр)
- «Дуенья» Річарда Брінслі Шерідана (Чернігівський молодіжний театр)
Нагороди ред.
Джерела ред.
- Упорядники Ельвіра Загурська, Анастасія Снісаренко-Єржиковська. Моя Анна. Збірник спогадів про Анну Липківську. — Київ : ПП «АВІАЗ», 2022. — С. 369.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ . Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2021.
- Ганна ЛИПКІВСЬКА (11 березня 2005). (укр.). «День». Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 2021-3-25.
- Тетяна ПОЛІЩУК (24 березня 2021). (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-3-24.
- Наталія ГРАБЧЕНКО (29 березня 2021). Третій дзвінок. Театральний клуб з Наталею Грабченко (Запис з архіву — Анна розповідає про бабусю, народну артистку України Катерину Осмяловську і про історію родини Липківських) (укр.). «UA: Радіо Культура». Процитовано 2021-3-29.
- Евангелие от Виктюка или Когда боги смеются (Меланхолический реквием в 2-х частях для тех, кто видел и любит) публікація повної версії тексту на порталі «Театральна риболовля»
- Анна ЛИПКІВСЬКА (13 вересня 2019). (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-4-6.
- НСТДУ Анна Липківська з оптимізмом…
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
- (укр.). «Главком». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-3-24.
- (укр.). «Детектор медіа». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 2021-3-25.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 24 березня 2021.
- Світлана БІЛОУС (20 квітня 1999). (укр.). «День». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 2021-3-24.
- Валентина КЛИМЕНКО (15 липня 2022). Театрознавиця Ганна Липківська і теорія третього покоління (укр.). «Лівий берег». Процитовано 26 липня 2022.
- Віталій ЖЕЖЕРА (2022). Моя Анна. Збірник спогадів про Анну Липківську (укр.). Часопис «Критика» №5–6, 2022. Процитовано 18 серпня 2022.
Посилання ред.
- Статті Ганни Липківської у газеті «День» (архів) [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Світ у дзеркалі… Анни Липківської [ 2 вересня 2021 у Wayback Machine.] (Ж-л «Кіно-Театр» №4, 2021)