Лео Рудольф Раубаль (нім. Leo Rudolf Raubal; 12 жовтня 1906, Лінц — 18 серпня 1977, Іспанія) — німецький офіцер, лейтенант люфтваффе. Племінник Адольфа Гітлера.
| Лео Рудольф Раубаль | |
|---|---|
| нім. Leo Rudolf Raubal | |
| Народився | 2 жовтня 1906 Лінц, Ерцгерцогство Австрії над Енсd, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер | 18 серпня 1977 (70 років) Іспанія |
| Поховання | Лінц |
| Країна | Австрія Австро-Угорщина Німецька Австрія Перша Австрійська Республіка Федеративна держава Австрія Німеччина |
| Діяльність | хімік, військовослужбовець |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | Лейтенант |
| Мати | Angela Hitlerd |
| Родичі | Адольф Гітлер, William Patrick Stuart-Houstond, Гайнц Гітлер, Johann Georg Hiedlerd і Maria Schicklgruberd |
| Брати, сестри | Elfriede Hocheggerd і Гелі Раубаль |
| Діти | Peter Raubald |
Біографія ред.
Лео був сином Лео Раубаля (старшого) і його дружини Ангели Гітлер, єдинокровної сестри Адольфа Гітлера. Був улюбленим племінником Гітлера. Дядько любив проводити з ним час. До війни Раубаль працював менеджером в Лінці.
За однією версією (зі слів Вільяма Патріка Гітлера), Лео звинувачував Гітлера в смерті своєї сестри Гелі Раубаль. За іншою — історик Вернер Мазер стверджує, ніби Лео сказав в 1967 році, що Гітлер був «абсолютно невинним».
У жовтні 1939 року Раубаль був призваний на службу в інженерні частини Люфтваффе. Він був схожий на дядька й іноді служив двійником Гітлера під час війни. У січні 1943 року під час Сталінградської битви він був поранений, і Фрідріх Паулюс просив у Гітлера літак для евакуації Лео в Німеччину. Гітлер відмовив, і Раубаль потрапив в полон 31 січня 1943 року.
Гітлер всупереч своїм правилам, готовий був обміняти його на сина Сталіна — Якова, але Сталін не погодився.
Лео знаходився в московській в'язниці до 28 вересня 1955 року. Після повернувся до Австрії жив і працював в Лінці як викладач хімії. Помер під час відпустки в Іспанії. Похований 7 вересня 1977 року в Лінці.
У Лео був син Петер (1931), який до пенсії працював інженером.
Література ред.
- Вернер Мазер. Адольф Гитлер. 2004. ISBN 985-438-404-7
- Joachimsthaler, Anton. Hitlers Liste: Ein Dokument Personlicher Beziehungen. Herbig. pp. 270. ISBN 3-7766-2328-4.
- Walter Mayr: SERIE — TEIL 10 HITLERS FRÜHE JAHRE — DER FÜHRER, MEIN ONKEL, Der Spiegel Nr. 28/2001 — 9 July 2001, page 142
- Marc Vermeeren: De jeugd van Adolf Hitler 1889—1907 en zijn familie en voorouders, Uitgeverij Aspekt, Soesterberg 2007, ISBN 90-5911-606-2
- Oliver Halmburger, Thomas Staehler: Familie Hitler. Im Schatten des Diktators, Oliver Halmburger Loopfilm GmbH, Munich, and ZDF-History, Mainz 2005 (film), DVD, ASIN B000U6SOKW
- Zdral, Wolfgang (2005). Die Hitlers. Campus Verlag GmbH. pp. 237. ISBN 3-593-37457-9.
- Mitchell, Otis C. (2008). Hitler’s stormtroopers and the attack on the German Republic, 1919—1933. Jefferson, N.C.: McFarland & Co.. pp. 30. ISBN 0-7864-3912-2
- Deighton, Len (1987). Winter: a novel of a Berlin family. New York: Knopf. pp. 464. ISBN 0-394-55177-X
- Hauner, Milan (1983). Hitler: a chronology of his life and time. London: Macmillan. pp. 181. ISBN 0-333-30983-9
- Elliott, Mark R. (1982). Pawns of Yalta: Soviet refugees and America’s role in their repatriation. Urbana: University of Illinois Press. pp. 185. ISBN 0-252-00897-9
- Bailey, Ronald Albert (1981). Prisoners of war. Alexandria, Va.: Time-Life Books. pp. 123. ISBN 0-8094-3391-5
Примітки ред.
- https://data.matricula-online.eu/de/oesterreich/oberoesterreich/linz-stadtpfarre/106%252F1906/?pg=162
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1107195853 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- . The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 30 березня 2020.