Лел (варіанти угор. Lél, Lehel, Lele; помер у 955) — угорський полководець князя Такшоня, до 955 року — ймовірний правитель Нітранського князівства (на території сучасної південно-західної Словаччини).
Походження ред.
Анонім називає його сином Таса, який був одним з " Семи вождів мадярів ", і нащадок Арпада . Більшість істориків згодні, що існує невідповідність у термінах, тому він повинен бути син Таса, та онук Арпада.
Згідно Симону Кезському, спочатку Лел жив у районі Галгоца (сучасний Глоговець). Всупереч твердженням деяких істориків він, судячи з усього, не належав до династії Арпадів, вважається, що Тас і Лель батьком і сином не були, але належали до одного покоління. У 955 році під час битви на річці Лех він потрапив у полон і був страчений.
Легенда про горн Леля ред.
Існує популярна легенда про те, що у Леля був знаменитий горн (нині демонструється в музеї угорського міста Ясберень). Легенда свідчить, що перед стратою, яка мала відбутися на очах німецького імператора, Лелю запропонували в останній раз зіграти на цьому горні. Завершивши грати, він, нібито, з останніх сил рвонувся до імператора і встиг перед смертю горном розбити йому голову. Однак насправді імператор Оттон Великий помер лише в 973 році, через 18 років після страти Леля.
Примітки ред.
- Mitták Ferenc: Hadvezérek, hősök, katonák a magyar történelemben, Tóth Könyvkereskedés és Kiadó Kft., 7. oldal: „Anonymusnál Lél Tas fiaként szerepel, de valószínűleg ez téves és Lél nem volt az Árpád-ház tagja (ugyanis Tas Árpád unokája volt és egy időben élt Léllel).”
- Csorba Csaba. Árpád népe, Tudomány – Egyetem, Kulturtrade Kiadó. Budapest, 1997. ISBN 963 9069 20 5
Див. також ред.
- Horn of Lehel (англ.) [ 21 березня 2012 у Wayback Machine.]