Левицький Павло Павлович

Павло Павлович Левицький (3 жовтня 1859, м. Кронштадт — 31 липня 1938, м. Таллінн, Естонія) — український та російський військовий діяч, віцеадмірал. Правнук українського художника-графіка XVIII століття з села Маячка на Полтавщині Григорія Левицького, внучатий племінник відомого портретиста Дмитра Левицького.

Павло Левицький
Народження	3 жовтня 1859(1859-10-03) м. Кронштадт
Смерть	31 липня 1938(1938-07-31) (78 років) м. Таллінн,  Естонія
Поховання	Олександро-Невський цвинтар
Країна	Україна
Рід військ	Флот Укрїнської Держави
Освіта	Морський кадетський корпус
Звання	віцеадмірал
Війни / битви	Російсько-японська війна Цусімська битва Перша світова війна
Нагороди

Життєпис

У 1880 році закінчив Морський корпус, 1884 року — Мінний офіцерський клас. Проходив службу на посадах командира міноносця «Плотва», старшого мінного офіцера крейсера «Володимир Мономах», старшого офіцера ескадреного броненосця «Сисой Великий».

З 4 лютого 1904 року — командир бронепалубного крейсера 2-го рангу «Жемчуг» у складі 2-ї Тихоокеанської ескадри. 14 травня 1905 року брав участь у Цусімській битві, після бою у складі загону контрадмірала Енквіста вивів пошкоджений корабель до Маніли (Філіппінські острови), де його інтернували американці.

1907 року призначений начальником Навчального загону підводного плавання на Балтійському морі, у 1914—1915 роках — командир бригади підводних човнів на Балтійському морі.

У 1917 році виїхав до України, за часів Гетьмана Павла Скоропадського у ранзі контрадмірала служив у військово-морському флоті Української Держави. Після поразки Української держави служив у військах генерала Врангеля, в 1920 році керував їх евакуацією з Ялти до Афін.

Помер 31 липня 1938 року в Таллінні.

Джерела

• Левицький Павло Павлович [ 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.