Лебідь Юрій Анатолійович У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Лебідь Ле бідь Ю рій Анато лійович 1 нар 2

Юрій Лебідь народився у Сумах. У 1988 році закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. У 2004 році закінчив Національну академію оборони України. Пройшов шлях від командира взводу до командира полку спеціального призначення «Тигр».

Під час Євромайдану командував полком внутрішніх військ «Тигр», який 9 грудня 2013 року у Василькові здійснював прорив блокади мітингувальників, що заважали прибуттю силовиків до Києва.

Навесні 2014 року призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника Східного територіального управління Національної гвардії України. 12 травня був викрадений в Донецьку невідомими озброєними особами під час повернення зі служби додому. За тиждень звільнений.

13 червня 2019 року Президент України Володимир Зеленський призначив Лебедя заступником командувача НГУ.

27 січня 2022 року призначений в.о Командувача, з 25 лютого — Командувачем Національної гвардії України. Член Ставки Верховного Головнокомандувача (2022-2023).

Нагороди Редагувати

Орден Богдана Хмельницького III ст. (25 березня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку

Родина Редагувати

Одружений, має доньку.

Примітки Редагувати

Часто у ЗМІ зустрічається варіант написання прізвища «Лебедь».
. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
Указ Президента України №-430/2023 від 8.7.2023
↑ . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022.
Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
(рос.). «Цензор». Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
У Нацгвардії підтвердили, що полковника Лебедя викрали терористи. «ZIK». Процитовано 28 вересня 2014. ^{[недоступне посилання]}
. «ТСН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.
Указ Президента України від 13 червня 2019 року № 410/2019 «Про призначення Ю Лебедя заступником командувача Національної гвардії України»
Указ Президента України від 27 січня 2022 року № 352/2022 «Про призначення Ю.Лебедя виконуючим обов’язки командувача Національної гвардії України»
Указ Президента України від 25 березня 2016 року № 112/2016 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»

Посилання Редагувати

. Офіційний сайт Національної гвардії. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
«Если кто-то считает, что ВВ были за Януковича, то он ошибается.» — Інтерв'ю Юрія Лебедя [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] Лівий берег Виктория Гудимова, 18 февраля 2015 (рос.)

Декларація Редагувати

Е-декларація [ 26 березня 2019 у Wayback Machine.]

[1] Часто у ЗМІ зустрічається варіант написання прізвища «Лебедь».

[2] . Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.

[3] Указ Президента України №-430/2023 від 8.7.2023

[:0-4] . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022.

[5] Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.

[6] (рос.). «Цензор». Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.

[7] У Нацгвардії підтвердили, що полковника Лебедя викрали терористи. «ZIK». Процитовано 28 вересня 2014. ^{[недоступне посилання]}

[8] . «ТСН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.

[9] Указ Президента України від 13 червня 2019 року № 410/2019 «Про призначення Ю Лебедя заступником командувача Національної гвардії України»

[10] Указ Президента України від 27 січня 2022 року № 352/2022 «Про призначення Ю.Лебедя виконуючим обов’язки командувача Національної гвардії України»

[11] Указ Президента України від 25 березня 2016 року № 112/2016 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»