www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ланцетоподібний сисун Біологічна класифікаціяЦарство Тварини Animalia Тип Плоскі черви Plathelminthes Клас Трематоди Tre

Ланцетоподібний сисун

?
Ланцетоподібний сисун

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Плоскі черви (Plathelminthes)
Клас: Трематоди (Trematoda)
Підклас: Дігенеї (Digenea)
Ряд: Plagiorchiida
Родина: Dicrocoeliidae
Рід: Dicrocoelium
Вид: Ланцетоподібний сисун (D. dendriticum)
Біноміальна назва
Dicrocoelium dendriticum
(Rudolphi, 1819)
Посилання
Вікісховище: Dicrocoelium dendriticum
EOL: 491658
ITIS: 56582
NCBI: 57078

Ланцетоподібний сисун (Dicrocoelium dendriticum) — гельмінт з підкласу дігеней, кінцевим хазяїном є великі травоїдні ссавці, зокрема велика рогата худоба. Відомі окремі випадки зараження людини. Проміжними хазяями є сухопутні черевоногі молюски та мурашки. Поширений в Європі, західній частині Азії, Північній Америці.

Опис ред.

Дорослі особини є гермафродитами.

Розміри дочірніх спороцист коливаються між 560 і 4160 мкм.

Життєвий цикл ред.

Дорослі особини відкладають яйця, які потрапляють до травного тракту ссавця й виводяться з фекаліями назовні. Черевоногі молюски (близько 70 видів) з'їдають ці яйця та стають проміжними хазяями: з яєць виходить личинка мірацидій, що мігрує у печінку, де перетворюється на материнську спороцисту. Спороциста розмножується партеногенетично, утворюючи дочірні спороцисти. Після метаморфозу утворюються личинки 4-ї стадії, церкарії, які мігрують до повітроносних шляхів молюска, там інцистуються та виходять у вигляді слизових кульок з організму равлика. Розвиток усередині молюска триває 3-5 місяців.

Слиз молюсків споживають мурашки, в організмі яких з цисти виходить метацеркарія. Метацеркарії інкапсулюються в порожнині тіла, тоді як одна з них прямує до підглоткового ганглію мурашки, де впливає на нервову систему, примушуючи мурашку ввечері досягти верхівки трав'янистої рослини та завмерти там до ранку. Вночі мурашку з'їдають травоїдні ссавці, в організмі яких метацеркарії перетворюються на статевозрілі особини. Метаморфоз у додатковому хазяїні, мурашці, триває 1-2 місяці.

Якщо в конкретну ніч мурашку не з'їдає копитна тварина, то вранці комаха може відчепитися від рослини та повернутися до мурашника, виконуючи свої звичайні функції. Але вже ввечері інфікована комаха знову піднімається на травинку. Вважається, що регулятором поведінки є температура повітря: якщо вона залишається нижче +20 °C, то мураха не відпускає рослину до наступної ночі (процес може тривати аж до 7 діб), але якщо стає тепліше, то робоча особина повертається до нормального життя.

Проміжні хазяї ред.

Дослідження молюсків у Іспанії виявило 26 видів черевоногих, що належали до 21 роду та 13 родин у ряді стебельчастоокі підкласу легеневі та один вид з роду Cochlostoma[en] (родина Cyclophoridae, ряд Mesogastropoda, підклас Prosobranchia). Серед молюсків-хазяїв ланцетоподібного сисуна Cochlicopa lubrica[en], Xerolenta obvia[en], Helicella itala[en], Xerotricha corderoi[en], Chondrina kobelti, Pyramidula rupestris[en], Cernuella virgata[en], Cernuella vestita, Xerosecta cespitum[en], Candidula intersecta[en], Zebrina detrita[en].

В Україні поширеними проміжними хазяями є цепея австрійська, равлик-монах чагарниковий, равлик тризубий .

Серед мурашок других хазяїв гельмінта Formica rufibarbis[en], Formica pratensis[en], Formica fusca[en], Formica cunicularia[en], Formica sanguinea[en], Formica polyctena[en].

Вплив метацеркарії на нервову систему мурашки ред.

Життєвий цикл ланцетоподібного сисуна сильно залежить від поведінки зараженої мурашки. Тому нейробіологи намагаються зрозуміти, які механізми впливу личники на підглотковий ганглій комахи. Висувалися механічна та нейрохімічна гіпотеза. Механічна стверджує, що метацеркарія прикріплюється до суворо визначеного місця у мозку робочої мурахи та прямою дією на групу нейронів викликає зміни поведінки. Нейрохімічна гіпотеза пропонує наявність певних хімічних речовин, які виділяє личинка та які впливають на роботу різних груп нервових клітин мурашки. Друга гіпотеза краще пояснює температуро-залежність поведінки інфікованої мурашки вдень, але жодна з цих гіпотез не має надійного підтвердження через брак надійної методики, що б дозволяла вивчати процес у лабораторних умовах.

Дикроцеліоз ред.

Дикроцеліоз — це захворювання худоби, а зрідка й людини, яке викликано інвазією ланцетоподібного сисуна. Найчастіше зустрічається в овець, зокрема в печінці однієї вівці може бути більше 50 тисяч гельмінтів, які викликають блокування жовчних протоків, цироз печінки, анемію, втрату ваги та, в особливо важких випадках, бути причиною смерті тварини.

Діагностують захворювання худоби при розтині посмертно або за аналізом фекалій.

У людини захворювання травляється рідко, в Європі, Канаді, Туреччині фіксують окремі випадки. Але в азійських країнах, зокрема Саудівській Аравії, Киргизстані та інших територіях з поширенням традиційного скотарства в дітей та дорослих знаходять яйця паразита частіше.

Боротьба з дикроцеліозом ред.

Для знищення дикроцелій в організмі худоби використовують празиквантел та бензімідазол[en].

Примітки ред.

  1. Ross Canales & Austin Mancosky (2014). . BioWeb. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018. (англ.)
  2. Manga-González, M. Y.; González-Lanza, C.; Cabanas, E.; Campo, R. (2003). Contributions to and review of dicrocoeliosis, with special reference to the intermediate hosts of Dicrocoelium dendriticum. Parasitology 123 (07). ISSN 0031-1820. doi:10.1017/S0031182001008204. 
  3. ↑ Т. П. Білопольська. Роль проміжних та додаткових хазяїв у поширенні збудника дикроцеліозу серед великої рогатої худоби // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. — 2014. — Т. 16, вип. 3(1). — С. 45-50.
  4. ↑ Martín-Vega, Daniel; Garbout, Amin; Ahmed, Farah; Wicklein, Martina; Goater, Cameron P.; Colwell, Douglas D.; Hall, Martin J. R. (2018). 3D virtual histology at the host/parasite interface: visualisation of the master manipulator, Dicrocoelium dendriticum, in the brain of its ant host. Scientific Reports 8 (1). ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-018-26977-2. 
  5. ↑ Manga-González, M.Y.; González-Lanza, C. (2005). Field and experimental studies on Dicrocoelium dendriticum and dicrocoeliasis in northern Spain. Journal of Helminthology 79 (4): 291–302. ISSN 0022149X. doi:10.1079/JOH2005323. 
  6. KRULL, WENDELL H., and CORTLAND R. MAPES. "Studies on the biology of Dicrocoelium dendriticum (Rudolphi, 1819) looss, 1899 (Trematoda: Dicrocoeliidae), including its relation to the intermediate host, Cionella lubrica (Müller). VII. The second intermediate host of Dicrocoelium dendriticum." Cornell Veterinarian 42.4 (1952): 603-604.(англ.)
  7. Schuster, R. (1993). Infection patterns in the first intermediate host of Dicrocoelium dendriticum. Veterinary Parasitology 47 (3-4): 235–243. ISSN 03044017. doi:10.1016/0304-4017(93)90025-I. (англ.)
  8. ↑ Tarry, D. W. (2009). Dicrocoelium dendriticum: The Life Cycle in Britain. Journal of Helminthology 43 (3-4): 403. ISSN 0022-149X. doi:10.1017/S0022149X00004971. 
  9. Alunda, J.-M.; Rojo-Vazquez, F.-A. (1984). Some new molluscan hosts of Dicrocoelium dendriticum in Spain. Annales de Parasitologie Humaine et Comparée 59 (1): 57–62. ISSN 0003-4150. doi:10.1051/parasite/1984591057. 
  10. ↑ Spindler, E. -M.; Zahler, M.; Loos-Frank, B. (1986). Behavioural aspects of ants as second intermediate hosts ofDicrocoelium dendriticum. Zeitschrift für Parasitenkunde Parasitology Research 72 (5): 689–692. ISSN 0044-3255. doi:10.1007/BF00925492. 
  11. Martínez-Ibeas, A. M.; Martínez-Valladares, M.; González-Lanza, C.; Miñambres, B.; Manga-González, M. Y. (2011). Detection of Dicrocoelium dendriticum larval stages in mollusc and ant intermediate hosts by PCR, using mitochondrial and ribosomal internal transcribed spacer (ITS-2) sequences. Parasitology: 1–8. ISSN 0031-1820. doi:10.1017/S0031182011001375. (англ.)
  12. ↑ . Department of Natural Resources. Animal Health Division. March, 2010. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 23 квітня 2018. (англ.)
  13. Bengtsson, Elias; Hässler, Lars; Holtenius, Paul; Nordbring, Folke; Thorén, Gunnar (2009). INFESTATION WITH DICROCOELIUM DENDRITICUM - THE SMALL LIVER FLUKE - IN ANIMALS AND HUMAN INDIVIDUALS IN SWEDEN. Acta Pathologica Microbiologica Scandinavica 74 (1): 85–92. ISSN 03655555. doi:10.1111/j.1699-0463.1968.tb03458.x. (англ.)
  14. Schweiger, Franzjosef; Kuhn, Magdalena (2008). Dicrocoelium DendriticumInfection in a Patient with Crohn’s Disease. Canadian Journal of Gastroenterology 22 (6): 571–573. ISSN 0835-7900. doi:10.1155/2008/912791. (англ.)
  15. Yilmaz, Hasan; Dulger, AhmetCumhur; Cicek, Mutalip; Cengiz, ZeynepTas (2010). Human infection with Dicrocoelium dendriticum in Turkey. Annals of Saudi Medicine 30 (2): 159. ISSN 0256-4947. doi:10.4103/0256-4947.60525. 
  16. Moshira M. F. Helmy, Ebtesam M. Al-Mathal (April 2003). Human infection with Dicrocoelium dendriticum in Riyadh district (Saudi Arabia). Journal of the Egyptian Society of Parasitology 33 (1): 139–144. PMID 12739807. (англ.)
  17. Jeandron, Aurelie; Rinaldi, Laura; Abdyldaieva, Gulnara; Usubalieva, Jumagul; Steinmann, Peter; Cringoli, Giuseppe; Utzinger, Jürg (2011). Human Infections with Dicrocoelium dendriticum in Kyrgyzstan: The Tip of the Iceberg?. Journal of Parasitology 97 (6): 1170–1172. ISSN 0022-3395. doi:10.1645/GE-2828.1. (англ.)

Джерела ред.

Посилання ред.

  • Ross Canales & Austin Mancosky (2014). . BioWeb. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Lancetopodibnij sisunBiologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Ploski chervi Plathelminthes Klas Trematodi Trematoda Pidklas Digeneyi Digenea Ryad PlagiorchiidaRodina DicrocoeliidaeRid DicrocoeliumVid Lancetopodibnij sisun D dendriticum Binomialna nazvaDicrocoelium dendriticum Rudolphi 1819 PosilannyaVikishovishe Dicrocoelium dendriticumEOL 491658ITIS 56582NCBI 57078Lancetopodibnij sisun Dicrocoelium dendriticum gelmint z pidklasu digenej kincevim hazyayinom ye veliki travoyidni ssavci zokrema velika rogata hudoba Vidomi okremi vipadki zarazhennya lyudini Promizhnimi hazyayami ye suhoputni cherevonogi molyuski ta murashki Poshirenij v Yevropi zahidnij chastini Aziyi Pivnichnij Americi Zmist 1 Opis 2 Zhittyevij cikl 2 1 Promizhni hazyayi 3 Vpliv metacerkariyi na nervovu sistemu murashki 4 Dikrocelioz 4 1 Borotba z dikroceliozom 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaOpis red Dorosli osobini ye germafroditami Rozmiri dochirnih sporocist kolivayutsya mizh 560 i 4160 mkm 1 Zhittyevij cikl red Dorosli osobini vidkladayut yajcya yaki potraplyayut do travnogo traktu ssavcya j vivodyatsya z fekaliyami nazovni Cherevonogi molyuski blizko 70 vidiv z yidayut ci yajcya ta stayut promizhnimi hazyayami z yayec vihodit lichinka miracidij sho migruye u pechinku de peretvoryuyetsya na materinsku sporocistu Sporocista rozmnozhuyetsya partenogenetichno utvoryuyuchi dochirni sporocisti Pislya metamorfozu utvoryuyutsya lichinki 4 yi stadiyi cerkariyi yaki migruyut do povitronosnih shlyahiv molyuska tam incistuyutsya ta vihodyat u viglyadi slizovih kulok z organizmu ravlika 2 Rozvitok useredini molyuska trivaye 3 5 misyaciv Sliz molyuskiv spozhivayut murashki v organizmi yakih z cisti vihodit metacerkariya 3 Metacerkariyi inkapsulyuyutsya v porozhnini tila todi yak odna z nih pryamuye do pidglotkovogo gangliyu murashki de vplivaye na nervovu sistemu primushuyuchi murashku vvecheri dosyagti verhivki trav yanistoyi roslini ta zavmerti tam do ranku Vnochi murashku z yidayut travoyidni ssavci v organizmi yakih metacerkariyi peretvoryuyutsya na statevozrili osobini Metamorfoz u dodatkovomu hazyayini murashci trivaye 1 2 misyaci Yaksho v konkretnu nich murashku ne z yidaye kopitna tvarina to vranci komaha mozhe vidchepitisya vid roslini ta povernutisya do murashnika vikonuyuchi svoyi zvichajni funkciyi Ale vzhe vvecheri infikovana komaha znovu pidnimayetsya na travinku Vvazhayetsya sho regulyatorom povedinki ye temperatura povitrya yaksho vona zalishayetsya nizhche 20 C to muraha ne vidpuskaye roslinu do nastupnoyi nochi proces mozhe trivati azh do 7 dib ale yaksho staye teplishe to robocha osobina povertayetsya do normalnogo zhittya 4 Promizhni hazyayi red Doslidzhennya molyuskiv u Ispaniyi viyavilo 26 vidiv cherevonogih sho nalezhali do 21 rodu ta 13 rodin u ryadi stebelchastooki pidklasu legenevi ta odin vid z rodu Cochlostoma en rodina Cyclophoridae ryad Mesogastropoda pidklas Prosobranchia 5 Sered molyuskiv hazyayiv lancetopodibnogo sisuna Cochlicopa lubrica en 6 Xerolenta obvia en 7 Helicella itala en 8 Xerotricha corderoi en 5 Chondrina kobelti 5 Pyramidula rupestris en 5 Cernuella virgata en 5 Cernuella vestita 5 Xerosecta cespitum en 5 Candidula intersecta en 9 Zebrina detrita en 10 V Ukrayini poshirenimi promizhnimi hazyayami ye cepeya avstrijska ravlik monah chagarnikovij ravlik trizubij 3 Sered murashok drugih hazyayiv gelminta Formica rufibarbis en Formica pratensis en 11 Formica fusca en 8 Formica cunicularia en 5 Formica sanguinea en 5 Formica polyctena en 10 Vpliv metacerkariyi na nervovu sistemu murashki red Zhittyevij cikl lancetopodibnogo sisuna silno zalezhit vid povedinki zarazhenoyi murashki Tomu nejrobiologi namagayutsya zrozumiti yaki mehanizmi vplivu lichniki na pidglotkovij ganglij komahi Visuvalisya mehanichna ta nejrohimichna gipoteza Mehanichna stverdzhuye sho metacerkariya prikriplyuyetsya do suvoro viznachenogo miscya u mozku robochoyi murahi ta pryamoyu diyeyu na grupu nejroniv viklikaye zmini povedinki Nejrohimichna gipoteza proponuye nayavnist pevnih himichnih rechovin yaki vidilyaye lichinka ta yaki vplivayut na robotu riznih grup nervovih klitin murashki Druga gipoteza krashe poyasnyuye temperaturo zalezhnist povedinki infikovanoyi murashki vden ale zhodna z cih gipotez ne maye nadijnogo pidtverdzhennya cherez brak nadijnoyi metodiki sho b dozvolyala vivchati proces u laboratornih umovah 4 Dikrocelioz red Dokladnishe DikroceliozDikrocelioz ce zahvoryuvannya hudobi a zridka j lyudini yake viklikano invaziyeyu lancetopodibnogo sisuna Najchastishe zustrichayetsya v ovec zokrema v pechinci odniyeyi vivci mozhe buti bilshe 50 tisyach gelmintiv yaki viklikayut blokuvannya zhovchnih protokiv ciroz pechinki anemiyu vtratu vagi ta v osoblivo vazhkih vipadkah buti prichinoyu smerti tvarini 12 Diagnostuyut zahvoryuvannya hudobi pri roztini posmertno abo za analizom fekalij U lyudini zahvoryuvannya travlyayetsya ridko v Yevropi Kanadi Turechchini fiksuyut okremi vipadki 13 14 15 Ale v azijskih krayinah zokrema Saudivskij Araviyi 16 Kirgizstani 17 ta inshih teritoriyah z poshirennyam tradicijnogo skotarstva v ditej ta doroslih znahodyat yajcya parazita chastishe Borotba z dikroceliozom red Dlya znishennya dikrocelij v organizmi hudobi vikoristovuyut prazikvantel ta benzimidazol en 12 Primitki red Ross Canales amp Austin Mancosky 2014 Form amp Function BioWeb Arhiv originalu za 24 kvitnya 2018 Procitovano 23 kvitnya 2018 angl Manga Gonzalez M Y Gonzalez Lanza C Cabanas E Campo R 2003 Contributions to and review of dicrocoeliosis with special reference to the intermediate hosts of Dicrocoelium dendriticum Parasitology 123 07 ISSN 0031 1820 doi 10 1017 S0031182001008204 a b T P Bilopolska Rol promizhnih ta dodatkovih hazyayiv u poshirenni zbudnika dikroceliozu sered velikoyi rogatoyi hudobi Naukovij visnik Lvivskogo nacionalnogo universitetu veterinarnoyi medicini ta biotehnologij im Gzhickogo 2014 T 16 vip 3 1 S 45 50 a b Martin Vega Daniel Garbout Amin Ahmed Farah Wicklein Martina Goater Cameron P Colwell Douglas D Hall Martin J R 2018 3D virtual histology at the host parasite interface visualisation of the master manipulator Dicrocoelium dendriticum in the brain of its ant host Scientific Reports 8 1 ISSN 2045 2322 doi 10 1038 s41598 018 26977 2 a b v g d e zh i k Manga Gonzalez M Y Gonzalez Lanza C 2005 Field and experimental studies on Dicrocoelium dendriticum and dicrocoeliasis in northern Spain Journal of Helminthology 79 4 291 302 ISSN 0022149X doi 10 1079 JOH2005323 KRULL WENDELL H and CORTLAND R MAPES Studies on the biology of Dicrocoelium dendriticum Rudolphi 1819 looss 1899 Trematoda Dicrocoeliidae including its relation to the intermediate host Cionella lubrica Muller VII The second intermediate host of Dicrocoelium dendriticum Cornell Veterinarian 42 4 1952 603 604 angl Schuster R 1993 Infection patterns in the first intermediate host of Dicrocoelium dendriticum Veterinary Parasitology 47 3 4 235 243 ISSN 03044017 doi 10 1016 0304 4017 93 90025 I angl a b Tarry D W 2009 Dicrocoelium dendriticum The Life Cycle in Britain Journal of Helminthology 43 3 4 403 ISSN 0022 149X doi 10 1017 S0022149X00004971 Alunda J M Rojo Vazquez F A 1984 Some new molluscan hosts of Dicrocoelium dendriticum in Spain Annales de Parasitologie Humaine et Comparee 59 1 57 62 ISSN 0003 4150 doi 10 1051 parasite 1984591057 a b Spindler E M Zahler M Loos Frank B 1986 Behavioural aspects of ants as second intermediate hosts ofDicrocoelium dendriticum Zeitschrift fur Parasitenkunde Parasitology Research 72 5 689 692 ISSN 0044 3255 doi 10 1007 BF00925492 Martinez Ibeas A M Martinez Valladares M Gonzalez Lanza C Minambres B Manga Gonzalez M Y 2011 Detection of Dicrocoelium dendriticum larval stages in mollusc and ant intermediate hosts by PCR using mitochondrial and ribosomal internal transcribed spacer ITS 2 sequences Parasitology 1 8 ISSN 0031 1820 doi 10 1017 S0031182011001375 angl a b Dicrocoelium dendriticum The Lancet Fluke of Sheep Department of Natural Resources Animal Health Division March 2010 Arhiv originalu za 18 lipnya 2017 Procitovano 23 kvitnya 2018 angl Bengtsson Elias Hassler Lars Holtenius Paul Nordbring Folke Thoren Gunnar 2009 INFESTATION WITH DICROCOELIUM DENDRITICUM THE SMALL LIVER FLUKE IN ANIMALS AND HUMAN INDIVIDUALS IN SWEDEN Acta Pathologica Microbiologica Scandinavica 74 1 85 92 ISSN 03655555 doi 10 1111 j 1699 0463 1968 tb03458 x angl Schweiger Franzjosef Kuhn Magdalena 2008 Dicrocoelium DendriticumInfection in a Patient with Crohn s Disease Canadian Journal of Gastroenterology 22 6 571 573 ISSN 0835 7900 doi 10 1155 2008 912791 angl Yilmaz Hasan Dulger AhmetCumhur Cicek Mutalip Cengiz ZeynepTas 2010 Human infection with Dicrocoelium dendriticum in Turkey Annals of Saudi Medicine 30 2 159 ISSN 0256 4947 doi 10 4103 0256 4947 60525 Moshira M F Helmy Ebtesam M Al Mathal April 2003 Human infection with Dicrocoelium dendriticum in Riyadh district Saudi Arabia Journal of the Egyptian Society of Parasitology 33 1 139 144 PMID 12739807 angl Jeandron Aurelie Rinaldi Laura Abdyldaieva Gulnara Usubalieva Jumagul Steinmann Peter Cringoli Giuseppe Utzinger Jurg 2011 Human Infections with Dicrocoelium dendriticum in Kyrgyzstan The Tip of the Iceberg Journal of Parasitology 97 6 1170 1172 ISSN 0022 3395 doi 10 1645 GE 2828 1 angl Dzherela red Sherbak G J Carichkova D B Verves Yu G 1995 Zoologiya bezhrebetnih Pidruchnik u 3 kn Kn 1 K Libid s 226 230 ISBN 5 325 00663 0 Manga Gonzalez M Y Gonzalez Lanza C Cabanas E Campo R 2003 Contributions to and review of dicrocoeliosis with special reference to the intermediate hosts of Dicrocoelium dendriticum Parasitology 123 07 ISSN 0031 1820 doi 10 1017 S0031182001008204 Posilannya red Ross Canales amp Austin Mancosky 2014 Dicrocoelium dendriticum BIO203 BioWeb Arhiv originalu za 24 kvitnya 2018 Procitovano 23 kvitnya 2018 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lancetopodibnij sisun amp oldid 38332544