Ланселот

Ланселот Озерний (Ланцелот, фр. Lancelot du Lac, англ. Lancelot of the Lake, також Launcelot) — персонаж легенд про короля Артура і заснованих на них лицарських романів — славнозвісний лицар Круглого столу.

Ланселот
англ. Lancelot
Ланселот та Ґвіневера
Творець:	персонаж з легенд про короля Артура
Твори:	(див. розділ «У масовій культурі»)
Стать:	чоловіча
Друге ім'я:	Ланселот Озерний
Діти:	Ґалахад
Рід занять:	лицар, драконовбивця
Медіафайли у Вікісховищі

Загальні відомості

Ланселот — уособлення вірності коханню, оскільки за легендами він був єдиним лицарем, що зміг перетнути Невидиму стіну і вийти з Долини без вороття (Val Sans Retour), з якої міг вийти лише той, що жодного разу навіть подумки не зраджував коханню єдиній жінці.

Сюжет Ланселота складають чудове його виховання Дівою Озера (звідки його прізвисько), численні перипетії його любові до королеви Ґвіневери — дружини короля Артура, марна його участь у пошуках святого Ґрааля, здобути який йому перешкоджає гріх перелюбства, який над ним тяжіє, магічні чари несправжньої Ґвіневери, зачаття ним чистого від гріха Ґалахада, що оволодіває Ґраалем, покаяння і смерть Ланселота.

Життєпис

Народження і виховання

Батьками Ланселота були король Бан і королева Елейна в країні Бенвік (Бретань). (Згідно з деякими версіями, його первісним (або хрестильним) ім'ям було «Ґалахад», але він змінив ім'я, і ​​пізніше так був названий його син).

Король Бан втік зі своєї країни і помер. Його дружина віддала немовля дружелюбно налаштованій феї — Діві Озера, яка виховала хлопчика.

Пошуки Ґрааля

Потрапивши в Камелот, він полюбив королеву Ґвіневеру, і вона також полюбила його. В ім'я своєї Прекрасної Дами він здійснив безліч подвигів. Зокрема, порятунок викраденої королеви від сера Мелеаганта ліг в основу «Лицаря у візку» Кретьєна де Труа: як-то Ґвіневеру викрав сер Мелеґант і, щоб дістатися до його замку, Ланселоту довелося поступитися своїм благородством і скористатися візком (з точки зору лицарської моралі — ганебне діяння, бо у візку возили тільки злочинців).

Народження Ґалахада

Матір'ю Ґалахада стала Елейна, дочка короля Пелес з Корбеніка (родича Йосипа Ариматейського та зберігача Ґрааля), яка намагалася спокусити лицаря. Ланселот, будучи в гостях у її батька, відмовлявся від подібної «честі», але придворна дама Бруз навела на дівчину чари, і та стала схожа на Ґвіневеру. Коли Ланселот дізнався про обман, було вже пізно.

Через деякий час Елейна прибула до двору, чим викликала ревнощі королеви Ґвіневери. Завдяки чарам Бруз, Ланселот знову провів з нею ніч. Ґвіневера розгнівалася на свого лицаря і прогнала його. Ланселот зійшов з розуму від горя, і поневірявся «дурником» цілих два роки, і ніхто не приймав його за лицаря, і не знав, де він. Його товариші по Круглому столу шукали його, але марно.

Якось Ланселот забрів у Корбенік. Попри те, що він був у блазнівському вбранні, Елейна впізнала коханого і зцілила його силою Ґрааля. Він оселився з нею в замку Бліант на острові. А коли їх синові було вже 14 років, Ланселот на прохання своїх друзів повернувся в Камелот і його зв'язок з королевою відновився.

Згідно з іншою версією легенди, Ланселот зійшовся з Елейн, дочкою Пелеса, лише одного разу, і ніколи більше Ґвіневері не зраджував.

Любов до Ґвіневери

Королева періодично гнівалась на свого вірного лицаря і проганяла його геть від свого двору. Ланселот був ідеальним закоханим, fin amant, тобто лицарем, який повинен любити тільки одну даму, жертвувати заради неї всім, навіть своїм життям і честю.

«Бо ви — чемність з усіх лицарів на світі і всім дамам і дівчатам покірний слуга. Але є одне, сер лицар, чого, здається мені, вам не вистачає: ви лицар неодружений, а не хочете полюбити якусь дівчину або благородну даму. Розповідають, що ви любите королеву Ґвіневеру і що вона зуміла чарами і чаклунством зробити так, щоб ви ніколи нікого, крім неї, не полюбили і щоб жодна інша жінка не радувала красою вашого погляду. І про те багато хто в цій країні і високого роду і низького вельми горюють».
Томас Мелорі

Трагічна розв'язка і смерть короля Артура

• Див. Ґвіневера

Взаємовідносини

• Батьки:
  • Бан, король Бенвіка
  • Елейна, королева
• Вихователька:
  • Володарка Озера
• Сюзерен:
  • Король Артур
• Кохана:
  • королева Ґвіневера
• Чоловіка / співмешканка:
  • Елейна, дочка короля Пелес (Олена, дочка Пеллеаса)
• Син:
  • Галахад
• Інші родичі:
  • Сер Ектор (Hector de Maris^[en]) — єдинокровний брат, побічний син короля Бана
  • Сер Ліонель — кузен, син Борі Старшого, брата короля Бана
  • Сер Борі Молодший — кузен, син Борі Старшого, брата короля Бана

Джерела складання образу

• Легенди про Трістана та Ізольду
• Бретонські легенди
• «Прото-Ланцелет»
• «Лицар у візку» Кретьєна де Труа — перший твір, зосереджений на Ланселоті
• «Ланцелет» Ульріха фон Цацікховена
• «Книжка про Ланселот і королева Гіневра» (The Book of Sir Launcelot and Queen Guinevre), Томас Мелорі

Обробка сюжету в літературі

Сюжет Ланселота з'являється в артуровскому циклі порівняно пізно. Його зовсім не знають кельтські джерела, не порушені французьким впливом.

У віршованому куртуазном епосі його розробляють: «Лицар воза» (Le chevalier de la charrette) Кретьєна де Труа і «Ланцелот» Ульріха фон Цацікхофена [кінець XII ст.]; Ланселот грає навіть більш-менш важливу роль у ряді менш значних романів, як «Diu Krône» Гейнріха фон дем Тюрлін (бл. 1215), «Рігомер» та ін.

У прозовому французькому романі XIII століття, представляє розкладання і циклізації куртуазного епосу, сюжет Ланселота стає в центрі оповіді; до нього пристосовуються, з ним контамінуються сюжетні цикли Мерліна, пошуків святого Ґрааля і загибелі короля Артура.

Так створюється близько 1215 великий прозовий роман про Ланселота, що лежить в основі численних переробок і переказів майже на всіх європейських мовах — німецькою (Ульріх Фюетерер і його продовжувачі), голландською, італійською, англійською (куди відноситься і друкована «Mort d'Arthure» Томаса Мелорі, XV століття), іспанською, португальською. Він протягом століть визначав тематику лицарського роману.

Всі історично засвідчені обробки сюжету Ланселота у своїй основній частині без особливих труднощів можуть бути зведені до «Chevalier de la charrette» Кретьєна.

Аналіз сюжетної лінії

Таким чином сюжет Ланселота в його основній частині — прославленні — порушує узи церковного шлюбу і обітниці феодальної вірності любові васала і королеви — оформляється у Кретьєна де Труа, основоположника і найбільшого майстра куртуазної літератури у Франції, в романі, написаному з натяку самого автора для пропаганди нового «куртуазного» світогляду та нового погляду на кохання.

Сюжет Ланселота є частиною цієї літератури — виразниці перших проблисків нового індивідуалістичного світогляду, з його реабілітацією земної радості і земної любові, з його сублімацією сексуальних відносин у формі «служіння дамі» (див. Куртуазна література).

Традиційні елементи сюжету — якщо такі взагалі були — втрачають в порівнянні з новою тематичною установкою свою значимість. Можливо, як припускають деякі дослідники, що історія Ланселота і Ґвіневери являє собою (як і історія Кліджеса і Феніси в іншому романі Кретьєна) лише «куртуазну» переробку сюжету Трістана та Ізольди).

У всякому разі індивідуалістична і антицерковна загостреність сюжету була сприйнята досить чітко. Про це свідчить величезна популярність сюжету в епоху розпаду феодалізму; про це свідчить і оцінка сюжету Ланселота у Данте, що вкладає в уста Франчески да Ріміні знамениту посилання на роман про Ланселот («Божественна комедія», «Пекло», п. V, терцини 43-46).

Момент протесту проти традиційних форм ідеології і побуту в сюжеті Ланселота не вислизнув і від Теннісона: поет-лауреат процвітаючої вікторіанської буржуазії сприймає і трактує як суто «ганебний» і «гріховний», що підриває підвалини суспільства, епізод любові Ланселота і Ґвіневери («Idylls of the King»).

У масовій культурі

У кінематографі

• У фільмі «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» (1988) Ланселота грає Олександр Кайдановський.
• У фільмі «Вбити дракона» (1988) «нащадка Ланселота по материнській лінії» грає Олександр Абдулов.
• У кіномюзиклі «Камелот» (1967) Ланселота грає Франко Неро.
• У фільмі «Перший лицар» (1995) Ланселота грає Річард Гір. Тут відсутні Мерлін і інші міфічні складові.
• У фільмі «Лицарі Круглого Столу» (1953) його роль виконує Роберт Тейлор.
• У фільмі «Король Артур» (2004), де Ланселота грає Йоан Гріффіт, існують великі відмінності від загальноприйнятої легенди — Ланселот гине від рук ворогів, коли Ґвіневера ще навіть не стала королевою, і взагалі, вся ключова історія їхнього кохання і її ролі в загибелі Артура геть ігнорується.
• У фільмі «Лицар Камелота» (1998) роль виконує Джеймс Кумбс.
• У фільмі «Мерлін» роль виконує Джеремі Шеффілд.
• У фільмі «Ґвіневера» роль виконує Ной Уайл. У цьому, досить феміністичному трактуванні, Ґвіневера і Ланселот знайомі з раннього дитинства, так як обидва навчалися володіння зброєю і необхідним для шляхетних знань у Феї Моргани, жриці Богині-матері.
• У фільмі «Ланселот Озерний» Робера Брессона.
• У фільмі «Тумани Авалона» (2001) Улі Едель за романами Меріон Зіммер Бредлі
• В аніме Fate/zero Ланселот відомий як Чорний Лицар, клас — Берсеркер. Слуга Карії Мато.

Див. також

• 2041 Ланцелот — астероїд, названий на честь персонажу.

Бібліографія

• I. Видання текстів: «Chevalier de la charrette» Кретьєна — найкраще видання: W. Foerster, Halle, 1899;

також відомі видання:

• • Roman de Rigomer, W. Foerster, 1908;
  • Lanzelet, KA Hahn, Frankfurt a / M., 1845;
  • Diu Krône, Sholl, Stuttgart, 1852;
• Прозаїчний французький роман, що зберігся в численних рукописах та друкованих виданнях з XV століття — The vulgate version of the Arthurian romances, ed. by HO Sommer, Washington, 1908—1911;

Der altfranzösische Prosaroman von Lancelot del Lac, Marburger Beiträge, 2, 6, 8, 1911—1912;

• Переказ на французьку сучасну мову: Paris G., Les romans de la table ronde, P., 1868—1877, III—IV;
• Прозаїчна версія німецького переказу Фюетерера, Peter, 1886 (Bibliothek des lit. Vereins in Stuttgart);
• Средньоголландський віршований переказ, вид. Jonckbloet, s'Gravenhage, 1846;
• Англійський (шотландський) переказ XV століття, Stevenson, 1865;
• Англійський прозаїчний переказ — Т. Мелорі (Mort d'Arthure) — ряд видань, найкраще: О. Sommer, London, 1899; італійський
• Прозаїчний переказ — стародруки вид., 1558, перевидано 1862.
• II. Bächtold, Lanzelet des Ulrich von Zatzikhofen, Frauenfeld, 1870; Maertens P., Zur Lancelotsage, Strassburg, 1880; Weston JL, The Legend of sir Lancelot du Lac, London, 1901; Lot F., Étude sur Lancelot en prose, P., 1918. Див. «Куртуазна літ-ра», «Роман» (розд. «Роман лицарський»).

Примітки

1. Lupack A. Lancelot // The Camelot Project — 1995.
   d:Track:Q42832311d:Track:Q42828183
2. . web.archive.org. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 7 березня 2021. 

Посилання

• Сказання про сера Ланселота і королеву Гвиневру [ 26 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Долина без вороття (Val Sans Retour) — Ліс Броселіанд [ 26 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)