|
Лангкасука — середньовічна малайська індіанизована держава, що існувала на території Малайського півострова. Знищена була 1457 року царством Паттані.
Назва Редагувати
Має санскритське походження: вважається, що це поєднання langkha — «сяюча земля» й sukkha — «блаженство». Згідно іншою версії назва могла походити від langkha та Ашоки, імператора Маур’я, тобто Сяюча земля Ашоки.
Історія Редагувати
Разом зі Стародавнім Кедахом, ймовірно, є одним із найдавніших держав, заснованих на Малайському півострові. Згідно з легендою в «Хікаят Меронг Магавангса» (Кедахських анналах) заснував державу Меронг Махавангса, який згодом став пацифістом після того, як прийняв буддизм.
Найперший і найдетальніший опис цієї держави міститься з «Ляншу» (історія династії Лян), де названо «Ланг-я-сю», відповідно до записів якого дослідники відносить заснування Лангкасуки до II ст. Ймовірнос початку маневрувала між потужними державами Двараваті та Пхном. Поступово зуміло розширити володіння та вплив на Малайському півострові. У III ст. через посилення Пхному пережило період занепаду.
У 420-х роках зазнало поразки у війні з південною державою Рактамарітіка, внаслідок чого в Лангкасуціі почалася внутрішня криза, що завершилася до 490 року поваленням першої династії й приходом до влади так званої другої династії Лангкасуки. Починаючи з Бгаґадатти у 515, 523, 531 і 568 роках відправлялися посольства до імперій Лян і Чень.
Наприкінці VII ст. буддійський чернець І Цзін розповідав про зустріч із 3 китайськими ченцями, які мешкали в місці під назвою Лангцзяшу (郎伽戍). В подальшому опиналася у сфері впливу Шривіджаї та Лаво. 1025 року була підкорена Раджендра Чола I. Тамільські джерела називають її «Ілангасоку». У XII ст. є згадка в китайських джерелах, що Лангкасука була данником імперії Шривіджая. В цей час зазнає остаточно послаблення, перетворившися наневеличку державу.
У XIII ст. визнає зверхність держави Тамбралінга, а в XIV ст. — Аюттхаї. У XV ст. Лангкасука відвідав мінський мореплавець Чжен Хе. На той час була лише важливим портом, фактично містом-державою з навколишніми областями. До середини століття підкорено царством Паттані.
Територія і населення Редагувати
Точне місце розташування є предметом супеечок, але археологічні відкриття в ампхе Ярангу поблизу Паттані (Південний Таїланд), свідчать про ймовірне розташування саме тут. Розташування його столиці до тепер достеменно не виявлено. За записами вона була оточена стінами з подвійними брамами, мала вежи та павільйони.
Основу спочатку становили мони, але поступово вібувалася малаїзація, внаслідок чого основною мовою спілкування стала старомалайська.
Устрій Редагувати
На чолі стояв монрах, що носив титул раджи або магараджи. Його влада була священа й необмеженою. Проте у вирішенні питання спирався на сановнкиів, вищі з яких утворювалися своєрідну раду. Також існувала військова аристократія. Монарх мав власну гвардію та розкіщний почт.
Економіка Редагувати
Розвинене були рибальство, частково вирощування рису, заготівля дерев, ремесла та посередницька торгівля. Важливим була торгівля. У VII ст. перетворився на важливий торгівельний центр усього регіону: сюди приходив крам з Великих Зондських Островів, країн Індокитаю, Індостану, Китаю, Філіппін. Звідси експортувалися бивні слона, роги носорогів, камфора, алойне дерево й інші цінні породи дерев, сіль з морської води, амла (кору і плоди), мед. Завозили з Китаю вино, рис, шовк та порцеляну, бавовну з Сулу, одяг з Індостану. Згодом самі стали виготовляти ферментоване рисове вино.
Культура Редагувати
Населення носили саронги з оголеним торсом і розпущеним волоссям, а володар і вищі чиновники також покривали плечі тканиною і носили золоті сережки й пояси у вигляді золотої мотузки. Жінки високого статусу загорталися в тканину і носили пояси, прикрашені коштовним камінням.
Праця часів династії Сун «Чжу фан чжі» (опублікована в 1225 рооці) дає опис країни під назвою Лін'ясіцзя. У ньому згадується, що його жителі стригли волосся та загорталися в тканину.
Ймовірно спочатку головними віруваннями були якійсь форми індуїзму. Згодом став поширюватися буддизм. Протистояння прихильнкиів цих релігій ймовірно відбилося у повстанні прооти раджи Сері Маха Індеравангси. До VII ст. буддизм стає панівною релігією.
Джерела Редагувати
- Paul Wheatley (1961). The Golden Khersonese: Studies in the Historical Geography of the Malay Peninsula before A.D. 1500. Kuala Lumpur: University of Malaya Press
- Michel Jacq-Hergoualc'h (2002). The Malay Peninsula: Crossroads of the Maritime Silk-Road (100 BC-1300 AD). Victoria Hobson (translator). Brill. ISBN 9789004119734
- Dougald J. W. O'Reilly (2006). Early Civilizations of Southeast Asia. Altamira Press. ISBN 978-0759102798.