Кіліан Ігнац Дінценгофер (нім. Kilian Ignaz Dientzenhofer, 1 вересня 1689, Прага — 12 грудня 1751, там само) — архітектор доби бароко, німець за походженням. Багато і плідно працював у Празі в часи, коли Чехія належала імперії Габсбургів. Мав ранг придворного архітектора.
| Кіліан Ігнац Дінценгофер | |
|---|---|
| Kilian Ignác Dinzenhofer нім. Kilian Ignaz Dientzenhofer | |
| | |
| Народження | 1 вересня 1689 |
| Смерть | 12 грудня 1751 (62 роки) |
| Поховання | Malostranský hřbitovd |
| Країна | Габсбурзька імперія |
| Діяльність | архітектор, підрядник |
| Праця в містах | Прага, Егер, Карлови Вари, Броунов, Кладно, Легніцке Поле |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | палаци в Празі, монастирі, приходські церкви |
| Реставрація пам'яток | приватні будинки, монастирі, приходські церкви (фарні костели), |
| Батько | Крістоф Діенценгофер |
| Кіліан Ігнац Дінценгофер у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 1 вересня 1689 року в м. Прага. Кіліан Ігнац був сином відомого архітектора Крістофа Дінценгофера (нім. Christoph Dienzenhofer, 1655—1722).
Освіта ред.
Початкову освіту отримав у школі єзуїтів на Малій Страні в Празі. Закінчив Празький університет («Клементінум»), де вивчав математику та філософію. Завершив свою освіту подорожжю до імперії Габсбургів (був у Відні) і до північної Італії (Венеція). Після повернення до Праги брався за різні замовлення. Багато чому навчився у батька, закінчував деякі його споруди. Мав «вулканічну» працездатність. Дослідники припускають, що на його доробок вплинули твори різних архітекторів, серед яких Франческо Борроміні, Ян Блажей Сантіні-Айхел, Йоган Лукас фон Гілдебрандт.
Кіліан Ігнац Дінценгофер говорив шістьма мовами.
Архітектурна практика ред.
Кіліан Ігнац працював як у самій Чехії, так і в Моравії та Сілезії.
Визнаючи освіту архітектора та успіхи в будівництві, австрійський імператор Карл VI у 1730 році надав йому звання придворного архітектора. З 1737 він отримав посаду головного фортифікатора в Празі.
Художня манера архітектора спокійніша, він використовував менш ускладнені плани, ніж його попередник Ян Блажей Сантіні-Айхел, що особливо помітно в його заміських палацах. Центричність, притаманна більшості споруд архітектора, дозволяла йому вибудовувавати черговий об'єкт навіть на невеликих, незручних для будівництва ділянках (костел святого Яна Непомуцького на Скалці, Прага)
Після смерті архітектора його посади успадкував празький архітектор і помічник Ансельмо Лураго (1701—1765).
Приклади планових рішень Кіліана Ігнаца ред.
Вибрані твори ред.
- заміська вілла «Америка»
- палац Гольц-Кінських, Старомеська площа (разом з Ансельмо Лураго)
- палац Сільва-Тарокка, Прага
- заміський палац Хрдлі
- Бенедиктинський монастир, Вальштадт, Сілезія
- костел оо. міноритів, М. Егер, нині Угорщина
- костел св. Яна Непомуцького, Празький Град (1720—1729)
- монастир оо. бенедиктинців, Броунов
- костел святого Томи, Прага (1723—1731)
- костел Яна Непомуцького на скелі, Прага (1730—1739)
- ц-ва свв. Кирила і Мефодія, Новий Град Праги (1730)
- костел св. Миколая, Староместська площа (1732—1735)
- костел Св. Миколая, Мала Страна (1737—1752, можливо, споруду розпочав у 1703 році його батько)
- Портгеймка, Прага
- костел святої Катерини, Новий Град (Нове Місто, Прага; 1738—1741, разом із Франтішеком Максиміліаном Канькою)
- ц-ва св. Марії, Біла гора.
- костел Марії Магдалини, Карлови Вари
- костел св. Флоріана, Кладно
- костел св. Ядвіги, Легніцке Поле
Два шлюби ред.
Кіліан Ігнац Дінценгофер мав два шлюби. Вперше вінчався в 1719 р., з першою дружиною Сесіль мав десятеро дітей. Після смерті першої дружини вінчався вдруге в 1729 р., Анна Тереза Гендрихова народила ще тринадцятеро дітей.
Вшанування ред.
На честь архітектора та його батька названо астероїд 5318 Дінценгофер.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела ред.
- Milada Vilímkova, Johannes Brucker. Dientzenhofer. Eine bayerische Baumeisterfamilie in der Barockzeit. Rosenheimer Verlagshau. — ISBN 3-475-52610-7. (чес.)
- Biographisches Lexikon zur Geschichte der böhmischen Länder, Band I. — S. 247—248. — ISBN 3-486-44051-9
- Hans Zimmer: Die Dientzenhofer. Ein bayerisches Baumeistergeschlecht in der Zeit des Barock. Rosenheim 1976
- Joachim Bahlcke u. a.: Handbuch der historischen Stätten Böhmen und Mähren, Kröner-Verlag, Stuttgart 1998, ISBN 3-520-32901-8
- Dehio-Handbuch der Kunstdenkmäler in Polen Schlesien, München·Berlin 2005, ISBN 3-422-03109-X
- Erhard Gorys: DuMont Kunst-Reiseführer Tschechische Republik, ISBN 3-7701-2844-3
- Knaurs Kunstführer Tschechische Republik, ISBN 3-426-26609-1
- Tichy Franz. Studie zu Sakralbauten des Kilian Ignaz Dientzenhofer. München 1996. — ISBN 3-88073-519-0. (нім.)
Посилання ред.
- Дінценґофер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Велика радянська енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019]