В іншому мовному розділі є повніша стаття Кушнарёв, Евгений Петрович(рос.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з російської.
|
Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951, Харків, Українська РСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, Глава адміністрації Президента України (1996—1998) та голова Харківської обласної державної адміністрації (2000—2004). Був одним із лідерів Партії регіонів.
Життєпис Редагувати
У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.
З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.
З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.
Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.
Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.
У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.
У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).
Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).
З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.
Листопад 1998 — жовтень 2000 — перший заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».
У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.
На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів, що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах.
У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.
Смерть Редагувати
16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний. За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович.
Увічнення пам'яті Редагувати
17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела.
Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова».
Нагороди Редагувати
- Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998), IV (листопад 2002), III ст. (серпень 2004).
- Орден Почесного легіону (1997, Франція).
- Почесний громадянин Харківської області (2007)
Творчість Редагувати
- «Вибори та вили» (2007, посмертне видання) (рос.)
- «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» [ 20 березня 2009 у Wayback Machine.] (2005) (рос.)
- «Сто кроків Харківською землею» (2004)
Наукові видання Редагувати
- Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
- Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
Цікаві факти Редагувати
Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова у 2008 році.
Примітки Редагувати
- (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
- (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
- . Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
- Цитата по публікації «Камо грядещи?» [ 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]
- Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- За інформацією інтернет-видання «купол» [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
- Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове[недоступне посилання з липня 2019]
- Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
- Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»
- Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — ISBN 978-966-285-168-7.
- . WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
- . Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.
- . Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.
Джерела Редагувати
- Є. Кушнарьов на «Відритій Україні» [ 22 січня 2005 у Wayback Machine.]
- Олексій Редченко. Чи знайде Затулін нового «друга»? [ 19 липня 2013 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Міський голова Харкова 1990—1998 | Наступник: |
| Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990) | Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002) |
| Попередник: | Голова Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005 | Наступник: |
| Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004) | Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006) |
| Попередник: | Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000–2004 | Наступник: |
| Дьомін Олег Олексійович (1996–2000) | Масельський Степан Іванович (2004–2005) |