Білоблоцький Микола Петрович

Мико́ла Петро́вич Білобло́цький (нар. 24 грудня 1943, с. Дем'янівка, Нижньосірогозький район, Запорізька область, тепер у складі Херсонської області) — український політик і дипломат. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 роках.

Микола Петрович Білоблоцький
Микола Петрович Білоблоцький
4-й Глава Адміністрації Президента України
25 листопада 1998 — 22 листопада 1999
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Євген Кушнарьов
Наступник	Володимир Литвин
Народився	24 грудня 1943(1943-12-24) (79 років) село Дем'янівка, Нижньосірогозький район, Запорізька область, Українська РСР,  СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Херсонський державний аграрний університет
Політична партія	КПРС, КПУ, Партія Регіонів
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня 3 медалі, Заслужений економіст України, Почесна грамота Кабінету міністрів України

Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990	—	10 травня 1994

Біографія

Народився в родині колгоспника. Українець, освіта вища, вчений агроном, закінчив Херсонський гідрометеорологічний технікум (1962), Херсонський сільськогосподарський інститут (1970) — вчений-агроном, ВПШ при ЦК КПРС у 1977 році і аспірантуру при Академії суспільних наук при ЦК КПРС у 1983 році Кандидатська дисертація «Удосконалення методів аналізу господарського керівника» (Академія суспільних наук при ЦК КПРС, кафедра управління соціально-економічними процесами, місто Москва, 1983).

З 1961 року — робітник Херсонського порту; після технікуму — за фахом у Волгоградській (Росія) та Миколаївській області. Член КПРС з 1966 року.

З 1964 року — інструктор Миколаївського обласного комітету ЛКСМУ; 1-й секретар Жовтневого районного комітету ЛСКМУ міста Миколаєва; 2-й секретар Миколаївського обласного комітету ЛКСМУ. З січня по березень 1974 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1974 по січень 1975 року — секретар ЦК ЛКСМУ. З січня 1975 по січень 1979 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

З 1979 року — інспектор ЦК КПУ; з листопада 1986 року по 1990 рік — 2-й секретар Черкаського ОК КПУ.

Народний депутат України 12(1) скликання з 15 травня 1990 року до 10 травня 1994 року (Жашківський виборчий округ № 421 Черкаська область). Голова Комісії у питаннях соціальної політики та праці (з червня 1990). Член групи «За соціальну справедливість».

З вересня 1994 року по серпень 1996 року — генеральний директор акціонерної будівельної компанії «Золоті ворота» м. Києва.

З листопада 1996 року по липень 1998 року — співголова Національної ради соціального партнерства.

З 8 серпня 1996 до 25 липня 1997 року — Міністр праці України.

З 25 липня 1997 до 25 листопада 1998 року — Віце-прем'єр-міністр України з питань соціальної політики та одночасно Міністр праці та соціальної політики України з 25 липня 1997 до 25 червня 1998 року. З травня 1998 року по серпень 1998 року виконував обов'язки Одеського міського голови.

З березня по грудень 1999 року — член Ради національної безпеки і оборони України; член Ради роботи з кадрами при Президентові України (лютий 1997 — липень 1998), співголова Ради (березень — грудень 1999); заступник голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (січень — грудень 1999); голова Комісії з державних нагород України (грудень 1998 — грудень 1999). Голова наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (з вересня 1997); заступник голови Координаційної ради з питань внутрішньої політики (з вересня 1998); заступник голови Координаційної ради з питань місцевого самоврядування (з березня 1999).

З 25 листопада 1998 року по 22 листопада 1999 року — глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді був головою наглядової ради Президентського оркестру.

З грудня 1999 року по грудень 2005 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Росії.

2007 очолив виборчий штаб Партії Регіонів на позачергових парламентських виборах.

Обирався членом Ревізійної комісії ЦК КПУ, членом ЦК ВЛКСМ, депутатом облради.

Відзнаки та нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю
• Орден «За заслуги» I ст. (23 грудня 2003) — за значний особистий внесок у розвиток двосторонніх українсько-російських відносин, багаторічну плідну діяльність та у зв'язку із 60-річчям від дня народження
• Орден «За заслуги» II ст. (23 листопада 1999) — за багаторічну роботу в державних органах, активну громадсько-політичну діяльність
• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 1998) — за значний особистий внесок у становлення і розбудову української державності
• Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», має 3 медалі, Почесну грамоту Кабінету міністрів України.

Кандидат економічних наук. Заслужений економіст України. Державний службовець 1-го рангу. Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол.

Примітки

1. Указ Президента України від 8 серпня 1996 року № 675/96 «Про призначення М. Білоблоцького Міністром праці України»
2. Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 704/97 «Про звільнення М. Білоблоцького з посади Міністра праці України»
3. Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 706/97 «Про призначення М. Білоблоцького Віце-прем'єр-міністром України з питань соціальної політики, Міністром праці та соціальної політики України»
4. Указ Президента України від 25 червня 1998 року № 690/98 «Про звільнення М. Білоблоцького з посади Міністра праці та соціальної політики України»
5. Указ Президента України від 25 листопада 1998 року № 1308/98 «Про звільнення М. Білоблоцького з посади Віце-прем'єр-міністра України з питань соціальної політики»
6. Указ Президента України від 25 листопада 1998 року № 1306/98 «Про призначення М. Білоблоцького Главою Адміністрації Президента України»
7. Указ Президента України від 22 листопада 1999 року № 1483/99 «Про звільнення М. Білоблоцького з посади Глави Адміністрації Президента України»
8. Указ Президента України від 1 грудня 1999 року № 1511/99 «Про призначення М. Білоблоцького Надзвичайним і Повноважним Послом України в Російській Федерації»
9. Указ Президента України від 6 грудня 2005 року № 1698/2005 «Про звільнення М. Білоблоцького з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Російській Федерації»
10. . Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 18 грудня 2013. 
11. . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 18 грудня 2013. 
12. . Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 18 грудня 2013. 
13. . Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 18 грудня 2013. 
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 973 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2003 року № 1988 «Про нагородження Білоблоцького М.П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
16. Указ Президента України від 25 грудня 1993 року № 599/93 «Про присвоєння Білоблоцькому М.П. почесного звання "Заслужений економіст України"»
17. Указ Президента України від 7 грудня 1998 року № 1334/98 «Про присвоєння рангу державного службовця М. Білоблоцькому»
18. Указ Президента України від 1 грудня 1999 року № 1512/99 «Про присвоєння М. Білоблоцькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла України»

Література

• В. М. Матвієнко. Білоблоцький Микола Петрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Відкрита Україна^{[недоступне посилання]}