Курінчики (куренчики) — козаки в особистій службі спочатку лише полковників, а пізніше і взагалі козацької старшини в період Гетьманщини другої половини XVII—XVIII століть.
Так наприклад, полковник Полтавського полку Війська Запорозького Черняк Іван мав у своєму підпорядкуванні особистий загін курінчиків з 76-ти озброєних козаків із села Рибці (1721). Представники значного товариства мали у розпорядженні менші озброєні загони курінчиків. У розпорядженні полкового писаря курінчики виконували обов'язки гінців, дорученців.
На курінчиків не розповсюджувалися загальні закони Гетьманщини. Гетьман Апостол в універсалі 1727 року підтвердив універсал гетьмана Скоропадського щодо виділення «Іосифу Тарасевичу, знатному військовому товаришу» десяти козаків, які проживають в його курені, для участі у військових походах, для посилок з листами. При цьому в універсалі заборонялося полковнику Ніжинського полку та старшині відривати цих козаків на інші роботи.
1735 року було видано указ відібрати курінчиків від бунчукових товаришів і старшин і повернути їх в сотню.
Примітки ред.
- Горобець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 і 1732 рр.)— Український історичний журнал, 2008, № 44, с. 52.
- Л. О. Окіншевич. Значне військове товариство в Україні — Гетьманщині XVII—XVIII ст. — Мюнхен: Заграва, 1948. — 230 с.
Джерела ред.
- Куренчики [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 796-797. — 1000 екз.