Курна хата

Курна́ ха́та — будівля, що не має димової труби і опалюється піччю по-чорному, дим виходить через двері, вузькі прорізи у верхній частині стіни або спеціальні отвори у стелі і даху (синоніми — рудна хата, чорна хата). Приміщення освітлювалися маленькими волоковими вікнами.

Піч без димаря з села Пилипець Міжгірського району Закарпатської області. Музей у Пирогові.

На території сучасної України курний спосіб опалення протримався де-не-де до початку XX ст. (наприклад, у бойків). Дим виходив почасти через двері, почасти через прорубаний у стелі отвір, який затуляли дощечкою на жердині. У другій половині XIX ст. курні хати траплялися переважно в Карпатах, до середини ХІХ ст. їх можна було зустріти і на Поліссі. На інших територіях України, де будинки білили, курні хати не були відомі.

У Карпатах в курних хатах жили досить довго: на фотографіях Закарпаття періоду Чехословаччини основна частина жител була без димових труб. Зовсім скоро серед народу поширився необґрунтований стереотип, ніби курні хижки є суто житлом бідняків. Тим не менш, опалення по-чорному мало свої переваги: довге збереження тепла та економія дров.

Хата з с. Либохора у музеї «Шевченківський гай» — приклад типового бойківського житла у ХVI-XVII століттях

Поліська курна хата з села Бехи Житомирської обл.

Примітки

1. Вовк Ф. К. Студії з української етнографії та антропології. — Київ : «Мистецтво», 1995.

Література

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.