Ірина Петрівна Купченко (1 березня 1948, Відень, Австрія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1980). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1981), російських («Ніка» (1987, 2015), «Золотий орел», «Вікно в Європу») і міжнародних кінопремій і фестивалей, Державної премії Росії (2001). Кавалер ордена Пошани (1999).
| Купченко Ірина Петрівна | |
|---|---|
| Народилася | 1 березня 1948 (75 років) Відень, Окупація Австрії союзниками |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | акторка, акторка театру, кіноакторка |
| Alma mater | Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (1966) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1970) |
| Роки діяльності | 1969 — тепер. час |
| У шлюбі з | Лановий Василь Семенович |
| IMDb | nm0475425 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Купченко Ірина Петрівна у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народилася в сім'ї військового. Після закінчення середньої школи навчалась на факультеті іноземних мов Київського університету (1965—1966). В 1970 році закінчила Театральне училище ім. Б. В. Щукіна, курс М. Р. Тер-Захарової. Того ж року прийнята в трупу московського Державного академічного театру ім. Є. Вахтангова.
В 1969 році дебютувала в кіно у фільмі реж. А. Кончаловського «Дворянське гніздо» (1969).
Знялась в картинах українських кіностудій: «Самотня жінка бажає познайомитись» (1986, Почукаєва. Приз за «Найкращу жіночу роль» XI Міжнародного кінофестивалю в Монреалі, Канада, 1987), «Жорстока фантазія» (1994).
Всього, включаючи ролі в багатосерійних фільмах і фільмах-спектаклях, понад 70 кіноробіт.
Фігурант бази даних центру «Миротворець».
Сім'я Редагувати
- Чоловік: Лановий Василь Семенович — актор академічного театру ім. Є. Вахтангова, народний артист СРСР (1985)
- Двоє синів
Фільмографія Редагувати
- «Дворянське гніздо» (1969, Ліза Калітіна ; реж. А. Кончаловський)
- «Дядя Ваня» (1970, Соня; реж. А. Кончаловський)
- «Романс про закоханих» (1974, Люда (вокал — Валентина Толкунова; реж. А. Кончаловський)
- «Чужі листи» (1975, Віра Іванівна; реж. І. Авербах)
- «Зірка привабливого щастя» (1975, княгиня Катерина Іванівна Трубецька; реж. В. Мотиль)
- «Дивна жінка» (1977, Євгенія Михайлівна Шевельова; реж. Ю. Райзман)
- «Звичайне диво» (1978, господиня, дружина Чарівника; реж. М. Захаров)
- «Сибіріада» (1978, родичка Соломіних; реж. А. Кончаловський)
- «Поворот» (1978, Наташа Вєдєнєєва; реж. В. Абдрашитов)
- «Відпустка у вересні» (1979, Галина, дружина Зілова; реж. В. Мельников)
- «Подорож в інше місто» (1979, Ліна; реж. В. Трегубович)
- «Остання втеча» (1980, Зіна, мати Віктора)
- «Призначення» (1980, Анна Іванівна, закохана в Ляміна секретарка; реж. С. Колосов)
- «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів» (1981, Беріл Степлтон, "сестра" Степлтона; реж. І. Маслєніков)
- «Додому!» (1982, Люба)
- «Без свідків» (1983, Вона; реж. М. Михалков)
- «Самотня жінка бажає познайомитись» (1986, Клавдія Петрівна Почукаєва; реж. В. Криштофович, Кіностудія ім. О. Довженка)
- «Остання дорога» (1986, Віра Вяземська)
- «Береги в тумані» (1986, Тамара Скаржинська; реж. Ю. Карасик)
- «Інше життя» (1987, Ліля)
- «Забута мелодія для флейти» (1987, Олена, дружина Філімонова; реж. Е. Рязанов)
- «Життя Клима Самгіна» (1988, дама на прийомі у адвоката)
- «Микола Вавилов» (1990, Лена, друга дружина Миколи Вавилова, мати Юри; реж. О. Прошкін)
- «Хомо новус» (1990, Галина Олексіївна, вчитель математики)
- «Зовні» (1991)
- «Ближнє коло» (1991, директриса дитячого будинку; реж. А. Кончаловський)
- «Танцюючі привиди» (1992)
- «Будинок на камені» (1994)
- «Жорстока фантазія» (1994)
- «Літні люди» (1994, Марія Львівна; реж. С. Урсуляк)
- «Роман „alla Russa“» (1994, Антоніна Васильєва, економка
- «Приходь на мене подивитися» (2000, Тетяна, донька Софії Іванівни; реж. О. Янковський, М. Агранович)
- «Послухай, чи не йде дощ…» (1999, дружина Юрія Казакова)
- «Старі шкапи» (2000, Аня, кандидат наук, завідувач лабораторії нових технологій у заводському НДІ; реж. Е. Рязанов)
- «Благословіть жінку» (2003, Анна Степанівна, мати Віри; С. Говорухін)
- «Московська сага» (2004, телесеріал)
- «Біси» (2006, телесеріал, Варвара Петрівна Ставрогіна)
- «Ніч світла» (2007, Зінаїда Антонівна; реж. Р. Балаян, Росія—Україна)
- «Кука» (2007, мати Лєни)
- «Троє і Сніжинка» (2007)
- «Дім на набережній» (2007)
- «Розіграш» (2008, Марія Василівна, завуч)
- «Юленька» (2009, Тамара Йосипівна, завуч школи)
- «Квітка диявола» (2010, мати Поліни)
- «Училка» (2015, Алла Миколаївна, вчитель історії; реж. О. Петрухін) — кінопремія «Ніка» за найкращу жіночу роль за 2015 рік
- «Останнє випробування» (2019, Алла Миколаївна, вчитель історії; реж. О. Петрухін)
- «Чарівник» (2019, Луїза Василівна)
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- [. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 17 жовтня 2012. Театр ім. Євгенія Вахтангова: Ірина Купченко (рос.)]
- Центр «Миротворець»: Купченко Ірина Петрівна
Література Редагувати
- Актеры советского кино. Вьш. 11-й. М., 1975;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 222;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 396;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С. 100—102.
Посилання Редагувати
- Купченко Ірина Петрівна на сайті IMDb (англ.)