Куни́н (Кунинів)— село у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування - Добросинсько-Магерівська сільська рада.
| село Кунин | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Громада | Добросинсько-Магерівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1540 |
| Населення | 676 |
| Площа | 1,17 км² |
| Густота населення | 577,78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80339 |
| Телефонний код | +380 3252 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°05′51″ пн. ш. 23°48′08″ сх. д. / 50.09750° пн. ш. 23.80222° сх. д.Координати: 50°05′51″ пн. ш. 23°48′08″ сх. д. / 50.09750° пн. ш. 23.80222° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80339, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Кунин |
| Карта | |
Кунин | |
Кунин | |
| Мапа | |
Історія Редагувати
Невелика дерев'яна церква Святої Трійці була побудована у 1547-у році.
Джерела Редагувати
«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Кунин: Мером Кунина є я Чапляп Дмитро.
| Кунин (пол. Kunin) — село, Жовківський повіт, 14 км на пн.-зах. від повітового суду в Жовкві, одразу ж на південний-захід від пошти в Добросині, де проживає інвалід Вев. На захід лежить Вілька Кунинська, на південний-захід Вишенька (Городоцький повіт), на південь Брищі, Крехів і Руда Крехівська, на схід Глинськ, на північний-захід Городжів і Магерів (обидва в Равському повіті). Майже через середину території села пливе з південного заходу (з Вільки Кунинської) на північний схід (до Глинська) потік Деревенка, який називається в цьому селі також Свиня. Вздовж північно-східного кордону пливе на пн.-сх. потік Двини, притока Білої, яка впадає до Рати. Вздовж південного кордону, та частково через південну частину території пливе з заходу на схід потік Кислянка, притоки Бзинки, яка впадає до Деревенки. Над Деревенкою лежить забудова села Кунин (249 м над рівнем моря), а на пд.-зах. від нього присілок Хитрейки. На пн.-сх. від Кунина лежить присілок Качмарі, у пд.-зах частині території лежить присілок Яроші, а на пн.-сх. від нього, на лівому березі Кислянки, присілок Червінець; на пн.-сх. від нього присілок Цитуля; в пд.-сх. стороні присілок Бір, і тут підноситься узгір'я Кунин (висотою до 248 м над рівнем моря). Лівий берег Деревенки займають орні поля Пустиня (255 м), а на пд.-сх. від них Мочари. На схід від Цитулі лежить малий ставок. В західній частині території підносяться найвищі узгір'я (висотою 290, 292, 306 м над рівнем моря). Ліси займають правий берег Деревенки. Власність більша (маєток Міцевського) має орної ріллі 243, лугів і городів 261, пасовищ 63, лісу 71 морг; власність менша (селянська) має орної ріллі 3440, лугів і городів 1487, пасовищ 1402, лісу 72 морги. Згідно з переписом 1880 року було 2162 жителі в гміні, 35 на території двору. (всі греко-католики, за винятком кільканадцяти римо-католиків). Парафія римо-католицька в Жовкві, греко-католицька в селі, належить до Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. В селі є дерев'яна церква з трьома куполами, збудована в 1871 році, посвячена 13 грудня 1872 року. Стародавня церква згоріла в 1863 році. Також тут є однокласна школа. За часів Речі Посполитої село належало до Крехівської держави. В люстрації з 1661 і 1662 років (рукопис Осолінських № 2834, стр. 224) можна прочитати: «Це село віддавна на 60 півланах посаджене; підданих в цьому селі перед війною було 60, тепер тільки осілих 13, а на 4 чвертях лану сидять, інші лани пусто лежать. Чиншу дають з чверті лану по 28 грошів, а отже 3 злотих 24 гроші разом (згадуються також інші повинності). Бортник в сьому селі один. Млинів було перед війною 3, які протягом 20 років опустіли. Війтівство є: до нього належить один лан, підданих було перед війною 20, тепер 11. Загородників до цього війтівства 8 і одна корчма. Межує це село з містечком Магерів, з Вишенькою з другої сторони, з Добрушином (Добросином) з третьої, з Глинськом з четвертої сторони. Піддані цього села жалілись, що їм дідичі Магерівські на півмилі ґрунту відняли.» У «Львівських Різноманітностях» з 1859 року № 46, подано документ від 23 травня 1735 року, згідно з яким королевич Якуб Людвік Собеський поновляє Гаврилові мельнику, Анастасії, його дружині, і синам його, право на млин, поле і сіножать, яке пропало і яке йому надали литовський канцлер Ян Фридерик Сапіга та королевич Константи Собеський. Цей мельник був сином Якова Романового і мав млин біля двору кунинського. Цей документ пропав у нього під час ворожого нападу. В частині села, названій «На Скурганах», яка лежить на пд.-сх. від Кунина, над потоком Кислянка, знаходяться сліди якогось давнього кладовища, тепер вже повністю знищеного. Давніше тут знаходили різні предмети, а в 1795 році, під час будови першої хати, знайшли кістяк з срібною головою. |
Якийсь час село державив Крехівський монастир.
Видатні мешканці Редагувати
- Мурмило Ярослав Васильович (1986 - 2022) - боєць ЗСУ, загинув біля м. Попасна, Луганської області.
- Кудик Роман Романович (1989 - 2022) - боєць ЗСУ, загинув від ракетного обстрілу в м. Покровськ, Донецької області.
- Ільчук Вадим (1997 - 2022) - боєць ЗСУ, командир протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону, старший лейтенант.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 658. (пол.).— S. 658. (пол.)
Бібліографія Редагувати
- Kunin (po rus. Kunyn) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 878. (пол.).— S. 878-879. (пол.)