Кундерт Володимир Іванович (* 1878, Одеса — місце і час смерті невідомі), український архітектор, цивільний інженер, винахідник, реставратор.
Кундерт Володимир Іванович | |
---|---|
Kundert Voldemar | |
Народження | 1878 |
Смерть | не раніше 1944 |
Навчання | Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів |
Діяльність | реставратор |
Праця в містах | Одеса, Тьоткіно (Курська область) |
Архітектурний стиль | історизм, Ретроспективізм, Конструктивізм |
Найважливіші споруди | Чаєрозважувальна фабрика товариства "В. Висоцький", Будинок Блюмберга, Будинок С. О. Григор'євої, тютюнова фабрика "Спадкоємці А. М. Попова", прибутковий будинок Яворовської |
Реставрація пам'яток | Церква Іллінського подвір'я Афонського монастиря, Міська дума, Оперний театр |
Біографія Редагувати
Народився у родині німецького колоніста, члена міської управи Івана Андрійовича Кундерта. Після навчання у закладі середньої освіти був зарахований до Петербурзького інституту цивільних інженерів, повний курс якого закінчив у 1900 році з золотою медаллю за інженерні та срібною за архітектурні проекти.
У 1902 році В. І. Кундерт опублікував у петербурзькому журналі "Зодчій" ескіз огорожі Сабанєєва моста у Одесі, яка була майже копією огорожі імператорського павільйону зупинки "Шенбрунн" Віденської міської залізниці. Дана легка металева огорожа пропонувалась замість кам'яної, але проект не був реалізований. У тому же році В. І. Кундерт влаштувався на посаду архітектора Новоросійського університету. У той час відбувалося масштабне будівництво Медичного факультету, але місто на той час замовило проектування одному з самих відомих міських архітекторів О. Й. Бернардацці, який також здійснював і нагляд за будівництвом. Кундерт ж у архівних джерелах стосовно будівництва не фігурує. У 1905 році він подає на звільнення з посади, яку з грудня займав цивільний інженер Бруно Альбертович Бауер. Раніше початку 1904 року В. І. Кундерт також почав працювати помічником міського архітектора В. І. Зуєва і завідувачем ремонтної майстерні Технічно-будівного відділення Одеської міської управи, що розміщувалося у будинку Міської думи. У той час Кундерт проживав у будинку на Ніжинській вул., 30, а у 1905 році на вул. Новосельського, 75.
Володимира Кундерта більш займала інженерна справа, ніж архітекторська. У 1900-х роках він розробив власну систему залізобетонного каркаса, яка була запатентована у Російській імперії (патент № 37743) та Німеччині (патент № 221733), також він відкрив інженерно-будівельну контору. Раніше 1911 року він реалізував більше восьми крупних інженерних проектів, серед яких . У наслідок того, що залізобетоні конструкції тоді використовувались переважно у промисловому будівництві, а у цивільному будівництві застосування таких технологій не було поширеним, то більшість проектів В. І. Кундерта відносяться до промислової архітектури, також займався влаштуванням артезіанських колодязів та опор електричної мережі. У більшості випадків він був лише автором залізобетонних конструкцій, тоді як проектуванням фасадів займалися інші архітектори. У цьому відношенні найбільш плідна співпраця була з архітектором, який, також мав німецьке походження, Християн Готлібович Бейтельсбахер, він працював переважно у стилі німецького ретроспективізму. Також відомо два проекти з архітектором А. Б. Мінкусом, та один з Ю. М. Дмитренко.
У 1907 році Володимир Іванович Кундерт мав чин титулярного радника і окрім посади у Технічно-будівному відділенні Одеської міської управи також працював у інженером Одеської повітової Міської управи (Пантелеймонівська вул., 17). До 1910 року він звільнився з всіх державних посад і зосередився керуванням власним бюро. Також у ті роки він був, одним з торгових представників оздоблювального матеріалу німецької марки "Терранова", який виробляли у Фраюнзі та Вайлерсвісті. Раніше 1911 року він і власна контора переїхали до будинку на Дворянській вул., 9 / Єлісаветинській вул., 8.
У 1910 році В. І. Кундерт виконав проект головного павільйону Торгово-промислової сільськогосподарської виставки, що відбулася у тому же році у Одесі. У 1910-х роках він проектує залізобетоні конструкції декількох будинків, серед яких виділяються будинки торгового дому В. Л. Блюмберг та С. О. Григор'євої, одеське відділення Азовсько-Донського банку, тютюнова фабрика спадкоємців А. М. Попова.
З встановленням Радянської влади В. І. Кундерт працевлаштувався завідувачем технічного відділення Одеського пайового будівельного товариства (Пайбуд) на Рішельєвській вул., 3, який був філіалом Укрпайбуду. На даній посаді він рахувався вже у 1923 році, у той час він проживав у будинку на вул. Гоголя, 6. Проекти міжвоєнних років, до яких має відношення В. І. Кундерт майже невідомі, у 1920-х рокаї він брав участь у споружденні будинку телефонної станції, який було виконано у динамічних формах конструктивізму, також інженер здійснив розширення міської електростанції і перебудову Воронцовського палацу у Палац піонерів.
Після встановлення румунської влади В. І. Кундерт працював на посаді заступника міського голови по будівництву і був директором Дому вчених. Відновлює зруйновані будинки міста, у тому числі колишній будинок Міської думи. У 1944 році разом з відступуючими німецько-румунськими військами залишив місто, подальша доля його невідома.
Споруди Редагувати
- Будинок Російського товариства колоніальної торгівлі, 1900-ті рр., вул. Катеринінська, 23;
- Будівля південно-російського товариства шкіряного виробництва, 1900-ті рр., Дальницька вул., 42;
- Будівля фірми "Д. П. Котляревський", 1900-ті рр.;
- Завод Акціонерного товариства Лібавської маслобійні, 1900-ті рр., вул. Мечнікова, 132;
- Корпус чаєрозважувальної фабрики товариства "В. Висоцький", 1900-ті рр., Канатна вул., 20 / Троїцька вул., 11. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 858-Од;
- Залізобетонний димохід у порту, 1900-ті рр.;
- Електрична станція у порту, 1900-ті рр;
- Щогли електричного освітлення у порту, 1900-ті рр.;
- Будівля на заводі І. І. Гена, 1900-ті рр. Дальницька вул., 15 (не збереглась);
- Корпус заводу І. І. Гена, арх. В. М. Кабіольський, інж. В. І. Кундерт, 1902 р., вул. Чорноморського козацтва, 72/1;
- Реконструкція вілли Рено, 1906 р., Французький бул., 15 (У 1911 році перебудована В. І. Прохаскою із зміною зовнішнього вигляду). Виявлений пам'ятник архітектури;
- Внутрішня реконструкція будинку Аркудинської, 1906 р., вул. Кінна, 12 / Ніжинська вул.;
- Перевлаштування входу у морські вани Є. Н. Гойковича, 1906 р., Приморська вул., 11/13;
- Перебудова магазину П. С. Раллі у будинку Енно, проект: 1908 р. Роботи: 1909 р., Гаванна вул., 13 / Дерибасівська вул., 20;
- Водогінні залізобетоні вежі для спрінклерів Грінеля у Одесі та околицях;
- Пакгаузи Північного пароплавного товариства, поч. XX ст.;
- Пакгаузи Російського товариства пароплавства та торгівлі, поч. XX ст.
- Одеське відділення Російсько-американської гумової мануфактури «Трикутник», арх. Бейтельсбахер Х. Г., Кундерт В. І., будівництво, 1910 р., Пушкінська вул., 32. Пам'ятник архітектури місцевого значення 60-Од;
- Головний павільйон торгово-промислової і сільськогосподарської виставки в Одесі у 1910 році, парк Т. Г. Шевченка (будівля не збереглась);
- Будинок торгового дому В. Л. Блюмберг, арх. А. Б. Мінкус, В. І. Кундерт, 1910 - 1912, Преображенська вул., 64 / Троїцька вул., 51. Пам'ятник архітектури місцевого значення 673-Од;
- Тютюнова фабрика Попова, арх. А. Б. Мінкус, Кундерт В. І., 1910 - 1912 рр. або 1911 р., Пушкінська вул., 70 / Мала Арнаутська вул., 65 (не збереглась);
- Дача В. І. Кундерта, 1910 р., Французький бул., 25 (не збереглася);
- Одеська контора Азовсько-Донського банку, арх. А. Б. Мінкус (у співпраці В. І. Кундертом та С. В. Домбровським), 1910 – 1913 рр., Рішельєвська вул., 9а. Пам'ятник архітектури місцевого значення 738-Од;
- Корпуса пробкового заводу «Е. Арпс и Ко», 1911 р., Балківська вул., 54;
- Будинок І. Антоновича, 1911 р., Канатна вул., 41. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 297-Од;
- Будинок Яворовських, 1911 р., 1914 р., Ніжинська вул., 64. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 525-Од;
- Реконструкція будинків П. Т. Печеського та Ф. Я. Скведера, арх. Е. Б. Вєй, інж. В. І. Кундерт, 1911 р., пров. Чайковського, 15-17;
- Будинок Петра Олександровича Горшенєва, арх. Бейтельсбахер Х. Г., Кундерт В. І., 1912 - 1913 рр., вул. Бєлінського, 12;
- Будинок Софії Олексіївни Григор'євої, проект і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., інж. Кундерт В. І. за участю інж. Скведера Х. Я., 1912–1913 рр., Ланжеронівська вул., 15 / Катеринінська вул., 15. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 571-Од. Пам'ятник архітектури місцевого значення № 412-Од;
- Розширення міської електростанції, 1928 р., вул. Чорноморського козацтва, 119 та вул. Чорноморського козацтва, 70/2;
- Будинок телефонної станції, арх. Н. Л. Гуревич, В. І. Кундерт, 1929 - 1930 рр., Катеринінська вул., 37 / вул. Жуковського, 25;
- Реконструкція Воронцовського палацу у Палац піонерів, 1935 — 1936 рр., Воронцовський пров., 2д. Пам'ятник архітектури національного значення № 546/1;
- Відновлення будинку Міської думи, 1942 р., Думська пл., 1. Пам'ятник архітектури національного значення № 547;
- Відновлення церкви св. Іллі Іллінського подвір'я Афонського монастиря, 1942 р., Пушкінська вул., 79 Пам'ятник архітектури місцевого значення № 731-Од;
- Відновлення та ремонт оперного театру, 1942 р., пров. Чайковського, 1. Пам'ятник архітектури національного значення № 549;
- Зрівняльні резервуари міського водогону, 1906 - 1908 рр.;
- Машинні будинки міського водогону, 1906 - 1908 рр.;
- Житлові будинки міського водогону, 1906 - 1908 рр.;
- Млин спадкоємців І. Н. Терещенко, 1908 р.;
- Винокурний завод спадкоємців І. Н. Терещенко, 1908 р.;
- Будинок харківського віце-губернатора Н. С. Гербеля, 1903 р.;
- Проект металевої огорожі Сабанєєва моста, 1902 р.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Кундерт В. Решетка на Сабанеевском мосту в г. Одессе. Журнал "Зодчий" № 25 від 23.06.1902
- Васильев К. Медицинский факульткт Новороссийского университета. Документальные очерки. Одесса: Optimum, 2008 - 407с., ил. СС., 14, 15
- Вся Одесса : Адресная и справочная книга г. Одессы на 1904 - 1905 года. / Изд. и ред. Л. А. Лисянского. - Одесса: Год изд. 1-й. - 1904
- Вся Одесса : Адресная и справочная книга г. Одессы на 1906 год. / Изд. и ред. Л. А. Лисянского. - Одесса: Год изд. 2-й. - 1906
- ↑ Вся Одесса : Адресная и справочная книга г. Одессы. / Изд. и ред. Л.А. Лисянского. - Одесса: Год изд. 10-й. - 1911, С. 27, 519
- Вся Одесса: Адресная и справочная книга г. Одессы. / Изд. и ред. Л.А. Лисянского. - Одесса: Год изд. 7-й. - 1908. - 4 с., 682 стб. : пл.
- ↑ Вся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 г. — Год издания 4-й. — Одесса: издательство «Одесския новости» ; типография «Порядок», 1914(рос.)
- Вся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1911 г. — Год издания 1-й. — Одесса: издательство «Одесския новости» ; типография «Порядок», 1911(рос.)
- ↑ . Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.
- Вся Одесса. Адрессная и справочная книга на 1924 год. Издание известий одесского гуюкома КП(Б)У, Губкома и Губпросвета, 1924. СС. 298, 382
- ↑ Пилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5(рос.)
- ↑ . Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 січня 2017.
- «Одесса, Нежинская улица, 12 / Конная улица, 44» [ 17 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Сайт «Домофото».
- «Одесса, Приморская улица, 11/13А [ 18 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Сайт «Домофото».
- ДАОО, ф. 16, оп. 85, д. 540
- ↑ Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — Київ: НДІТІАМ, 1999. — 477 с.[1] [ 10 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Богданович, Ольга Витальевна. Жизнь архитектора Дмитренко (1858 — 1918). Одесса: Астропринт, 2011. — 159 с. : фотоил. — Бібліогр.: с. 152—159. — 100 экз. — ISBN 978-966-190-505-3(рос.)
- Мельница. Тёткино - сладкая провинция [2] [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Винокуренный завод. Тёткино - сладкая провинция [3] [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Газета "Одесские новости". №5985 від 01.06.1903, С. 5