Кудур-Енліль (д/н — 1256 до н. е.) — цар Вавилону близько 1265—1256 років до н. е. Ім'я перекладається як «Син Енліля».
| Кудур-Енліль | |
|---|---|
| Народився | 13 століття до н. е. |
| Помер | 13 століття до н. е. |
| Країна | Вавилон |
| Діяльність | суверен |
| Посада | Цар Вавилону[d] |
| Рід | Касити |
Життєпис ред.
Походив з III Вавилонської (Каситської) династії. Тривалий час розглядався як син царя Кадашман-Енліля II. Відомий з Вавилонського царського списку А, де вказаний як Кудур-… Сучасні дослідники припускають, що він міг бути братом Кадашмана-Енліля II, оскільки його попередник зійшов на престол у дитинстві і правив, близько 15 років. Можливо був першим представником династій, що мав суто вавилонське ім'я.
Зазвичай ототожнюється з відомим з майже 180 середньовавилонських господарських текстів Кудуру-Енліля, зокрмеа про втечу та захоплення раба та платіжна записка для матерів. також згадується в насписах на вотивних та суспільних пам'ятниках. Також від його правління зберегся будівельний напис з Ніппура і межовий прикордонний камінь (кудурру) з Ларсу, що зафіксував земельну субсидію та звільнення від сплати податків (закуту).
Продовжив тривалу політику союзу з Хетською державу, який було закріплено шлюбом між сестрою або донькою Кудур-Енліля та хетського царевича Тудхалії. Це викликало гнів єгипетського фараона Рамсеса II, який обмежив відносини з вавилонським царем.
Багато уваги приділяв окрім столиці розбудові священного міста Ніппур, яке за часів цього царя пережило значне піднесення. Тут було відремонтовано та розширено храм бога Енліля. Цегла Кудур-Енліля, що містить дванадцятирядковий шумерський напис, знайдену усередині храму, свідчить, що він спорудив опорну стіну з бітуму та випеченої цегли.
Під час його панування з'являється трактування «Мардук — цар богів», що свядчить про очолення цим божеством вавилонського пантеону богів.
Йому спадкував син Шагаракті-Шуріаш.
Джерела ред.
- Richard L. Zettler; et al. (1993). Nippur III, Kassite Buildings in Area WC-1. Oriental Institute Publication. p. 9.
- L. Sassmannshausen (2000). The adaptation of the Kassites to the Babylonian Civilization. In K. Van Lerberghe and G. Voet (ed.). Languages and Cultures in Contact at the Crossroads of Civilizations in the Syro-Mesopotamia Realm. Peeters Publishers. p. 413. footnote 22.
- J. A. Brinkman (2011). Review: Administration and Society in Kassite Babylonia. Journal of the American Oriental Society. 124 (2): 283—304