Ксіфактин (Xiphactinus audax) — гігантська кісткова риба крейдяного періоду. Належить до вимерлого мезозойського ряду Ichthyodectiformes, близького до основи стовбура костистих риб. Вид Xiphactinus audax названий Джозефом Лейді в 1870 році на підставі фрагмента шипа грудного плавника, виявленого в крейдяних відкладах Канзасу (США). Слід зазначити, що зуби цієї риби Лейді раніше описав (з крейди Нью-Джерсі) як зуби морських рептилій. В 1872 р. Д. Коуп на підставі повніших решток (включаючи череп) описав з крейдяних відкладень Канзасу рибу Portheus molossus. Пізніше виявилося, що це синонім ксіфактина. Назва «портеус» досі використовується в старій літературі.
| Ксіфактин | |
|---|---|
| Художнє відтворення | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Ряд: | Ichthyodectiformes |
| Родина: | †Іхтіодектиди (Ichthyodectidae) |
| Підродина: | †Ichthyodectinae |
| Рід: | †Ксіфактин (Xiphactinus) Leidy, 1870 |
| Види | |
| Синоніми | |
| |
| Вікісховище: Xiphactinus |
Ксіфактин — гігантська риба, нагадувала за обрисами сучасних тарпонів. Довжина тіла досягала 6 метрів і більше. Відомі численні повні скелети, найбільший має довжину понад 5 метрів. Більшість решток походить з відкладень Внутрішнього Крейдяного Моря в Канзасі. Вік цих відкладень відповідає початку пізньої крейди («середня» крейда — турон — сантон). Фрагментарні рештки описані з Алабами, Нью-Джерсі, Джорджії і Айови. В 2003 р. залишки, ймовірно, нового виду ксіфактина виявлено в Чехії. Є згадки про знахідки в Ірландії, Австралії та Поволжі.
У ксіфактина дуже потужні щелепи, обсаджені величезними іклоподібними зубами, нижня щелепа масивна, через що рибу прозвали «рибою-бульдогом». Плавці довгі, вузькі. Грудні плавці несуть потужний емалевий шип по передньому краю. Довжина цього шипа доходила до 1 метра. Старі автори вважали, що риба могла використовувати його як зброю. Тіло було покрите досить великою лускою. За способом життя це був пелагічний хижак. Мабуть, він часто ковтав свою здобич цілком: відомо кілька скелетів ксіфактинів зі скелетами дрібніших (але більше метра в довжину!) риб всередині. Знаменита «риба в рибі» — скелет ксіфактина довжиною понад 4 метри, всередині якого знаходиться скелет іншого іхтіодектида Gillicus arcuatus. Скелет виставлений в музеї Штернберга в Канзасі. Ця унікальна знахідка була зроблена Дж. Штернбергом в 1952 р. в Смокі-Хілл, в Канзасі. Судячи з усього, хижак проковтнув свою жертву цілком і практично відразу загинув (можливо, саме в результаті своєї жадібності). Усередині скелетів ксіфактинів знаходили і рештки акули кретоксиріна. З іншого боку, кістки ксіфактинів знаходили у шлунках великих мозазавров — тілозаврів, на кістках цієї риби виявлені сліди зубів тих же акул кретоксирінів і сквалікораксів.
Щодо розмноження ксіфактина нічого не відомо — найдрібніший екземпляр, відомий за фрагментами щелепи, досягав 30 см в довжину.
Ймовірно, цей вид зник ще до кінця крейдяного періоду, коли Внутрішнє Море Канзаса практично висохло. Останні знахідки ксіфактинів відносяться до Кампанської епохи (а найдавніші — до альбу).
Ксіфактин представлений у фільмах «Прогулянки з морськими чудовиськами» і «Морські чудовиська — доісторичні пригоди».
Література ред.
- Cope, E. D. 1871. On the fossil reptiles and fishes of the Cretaceous rocks of Kansas. Art. 6, pp. 385-424 (no figs.) of Pt. 4, Special Reports, 4th Ann. Rpt., U.S. Geol. Surv. Terr. (Hayden), 511 p. (Cope describes and names Portheus molossus)
- Cope, E. D. 1872a. On Kansas vertebrate fossils. American Journal of Science, Series 3, 3(13):65.
- Cope, E. D. 1872b. On the geology and paleontology of the Cretaceous strata of Kansas. Preliminary Report of the United States Geological Survey of Montana and Portions of the Adjacent Territories, Part III — Paleontology, pp. 318-349.
- Cope, E. D. 1872c. [Sketch of an expedition in the valley of the Smoky Hill River in Kansas]. Proc. Amer. Phil. Soc. 12(87):174-176.
- Everhart, Michael J. 2005. Oceans of Kansas — A Natural History of the Western Interior Sea. Indiana University Press, 320 pp.
- Hay, O. P. 1898. Observations on the genus of Cretaceous fishes called by Professor Cope Portheus. Science, 7(175):646
- Leidy, J. 1856. Notices on remains of extinct vertebrated animals of New Jersey, collected by Prof. Cook of the State Geological Survey under the Direction of Dr. W. Kitchell. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia, 8:221. (printed in 1857 — Naming of Polygonodon vetus, a sister species of Xiphactinus audax, and Ischyrhiza mira Leidy)[перевірити]
- Leidy, J. 1870. [Remarks on ichthyodorulites and on certain fossil Mammalia.]. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. 22:12-13. (The naming of Xiphactinus audax from a fragment of a pectoral fin found by Dr. George M. Sternberg (then an Army Surgeon serving in Kansas) in the chalk of western Kansas — this paper pre-dates Cope's 1872 description of Portheus molossus by over a year).
- Shimada, K. and M. J. Everhart. 2004. Shark-bitten Xiphactinus audax (Teleostei: Ichthyodectiformes) from the Niobrara Chalk (Upper Cretaceous) of Kansas. The Mosasaur 7, p. 35-39.
- Stewart, A. 1898. Individual variations in the genus Xiphactinus Leidy. Kansas Univ. Quar. 7(3):116-119, pl. VII, VIII, IX, X.
- Stovall, J. W. 1932. . University of Texas Bulletin No. 3201:87-92, 1 pl.
- Walker, M.V. 1982. The Impossible Fossil. University Forum, Fort Hays State University 26: 4pp.
Ресурси Інтернета ред.
- http://www.oceansofkansas.com/xiphac.html [ 30 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (огляд М. Еверхарт — найкращий в Мережі)
- ~ mahaffy / paleo / fish / xiphactinus.html (залишки з Айови)
- http://www.bbc.co.uk/science/seamonsters/factfiles/xiphactinus.shtml [ 26 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- http://strata.geology.wisc.edu/jack/showgenera.php?taxon=611&rank=class [Архівовано 19 липня 2012 у Archive.is]
Примітки ред.
- Xiphactinus [ 8 квітня 2021 у Wayback Machine.] at Fossilworks.org
- Schwimmer, David R.; Stewart, J. D.; Williams, G. Dent (1997). Xiphactinus vetus and the Distribution of Xiphactinus Species in the Eastern United States. Journal of Vertebrate Paleontology 17 (3): 610–15. JSTOR 4523841. doi:10.1080/02724634.1997.10011007.