Крути́й Бе́рег — селище в Подільському районі Полтави.
| Селище Крутий Берег Полтава | |
| Крутий Берег Вид на селище з залізничного моста через Ворсклу | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 49°36′43″ пн. ш. 034°36′28″ сх. д. / 49.61194° пн. ш. 34.60778° сх. д.Координати: 49°36′43″ пн. ш. 034°36′28″ сх. д. / 49.61194° пн. ш. 34.60778° сх. д. | |
| Район | Подільський район Полтави |
| Адмінодиниця | Подільський район |
| Площа | 325 га |
| Населення | 1510 чол. (2011) |
| Поштовий індекс | 36027 |
| Головні вулиці | Василя Капніста, Крутобережанська, Холодноярський майдан |
| Автобусні маршрути № 1, 62 | |
| Залізнична інфраструктура | з. п. «Крутий Берег» Південної залізниці |
| Крутий Берег у Вікісховищі |
Географія, населення Редагувати
Селище Крутий Берег — північно-східна околиця Полтави. Розташоване на лівому березі Ворскли.
Адміністративно селище входить до складу Подільського району міста. Орган місцевого самоврядування — Селищний комітет розташований на вулиці Василя Капніста, 37. Там же знаходиться і Громадський пункт охорони порядку. В Крутому Березі проживає понад 1500 мешканців — 615 домоволодінь. Забудова — переважно приватні одно-двоповерхові будинки. В селищі працює загальноосвітня середня школа № 35 (Холодноярський майдан, 1). В Крутому Березі знаходиться також резервний тренувальний стадіон «Лтава» футбольного клубу «Ворскла» з двома ігровими полями.
Історія Редагувати
Козацьке село Крутий Берег, засноване у трьох верстах від Полтавської фортеці, відоме з XVII століття. У XVII—XVIII століттях воно було ранговою маєтністю полтавського полковника Павла Герцика.
Катрина художника Любимова
Під час Північної війни, у червні 1709 року князь Меншиков, який очолював московські війська, отаборив війська на лівому березі Ворскли, поблизу Крутого Берега, очікуючи прибуття Петра І. 4 червня в Крутий Берег прибув Петро. Після військової ради, яка відбулася в 16 червня 1709 року, було прийняте рішення про генеральний бій. 19 червня північніше Крутого берега основні сили московської армії переправилися через річку, а 8 липня відбулася Полтавська битва, яка визначила результат війни. Деякі історики вважають, що саме перебуваючи в Крутому Березі, та дізнавшись від козацької старшини що господар села залишився вірним Мазепі, московський цар в гніві відібрав у нього володіння. В будь-якому разі, після розгрому шведів і мазепенців Петро І відібрав у Герцика Крутий Берег і пожалував його гадяцькому полковнику Івану Чернишу.
Фото початку ХХ століття
З XVIII століття Крутий Берег належав родичам полковника Черниша по материнський лінії — Дублянським. Це були добре відомі і шановані на Гетьманщині представники козацької старшини. Олександр Дублянський служив у Полтавському полку, бунчуковим товаришем гетьмана Данила Апостола. Його син Павло Дублянський за царювання Катерини ІІ займав посаду прокурора в Катеринославі. Військовим був і його син Андрій Дублянський, який дослужився до майора в гусарському полку, після чого подав у відставку і оселився в родовому маєтку в Крутому Березі. Андрій Федорович обирався депутатом губернського зібрання від дворян Полтавського повіту. У червневому номері часопису «Київська старина» за 1884 рік була вміщена невеличка стаття під заголовком «Маловідомий історичний рід». В статті згадувалося, що на південній окраїні села Крутий Берег знаходиться «ошатний маєток відставного майора Андрія Федоровича Дублянського».
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1988 р. село Крутий Берег включено в межі міста Полтави.
Транспорт Редагувати
Громадським транспортом на Крутий Берег можна дістатися автобусами, як прямують з міста в напрямку села Вакуленці. Це муніципальні маршрути № 1 (Критий ринок — Вакуленці), № 62 (Вакуленці — Половки — Алмазний — Вакуленці).
Дістатися Крутого берега можна також електричкою їдучи до зупинки «Крутий Берег» від станцій Полтава-Південна (в напрямку на Київ) чи Полтава-Київська (в напрямку Київ — Полтава-Південна).
Відомі люди Редагувати
Мешкали Редагувати
- Герцик Павло Семенович — полтавський полковник часів Гетьманщини, сподвижник Івана Мазепи і Пилипа Орлика.
- Дублянський Олександр Павлович — генеральний суддя, бунчуковий товариш, дійсний статський радник.
Народилися Редагувати
- Віцько Іван Михайлович (1930—2011) — художник по кераміці та порцеляні, народний художник України.
Об'єкти культурної спадщини Редагувати
Пам'ятка історії України національного значення — садиба Дублянських (нині селищний клуб) з каретним двором (садибний будинок і службовий флігель початку 19 ст.).
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 22 січня 2012.
- Інформація з експозиції Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви»
- ↑ Ковінько Л. І. Мандрівка куточками рідного міста. Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради[недоступне посилання з квітня 2019]