Кричу́нове — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України.
| село Кричунове | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Одеська область |
| Район | Подільський район |
| Громада | Любашівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120130210065559 |
| Облікова картка | Кричунове |
| Основні дані | |
| Засноване | перша половина 19 ст. |
| Населення | 595 |
| Територія | 5,052 км² |
| Густота населення | 117,780 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66530 |
| Телефонний код | +380 4864 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°00′07″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д.Координати: 48°00′07″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д. |
| Водойми | річка Гедзилів Яр |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66530, Одеська обл., Подільський р-н, с. Кричунове |
| Карта | |
Кричунове | |
Кричунове | |
| Мапа | |
| Кричунове у Вікісховищі |
Географія ред.
Знаходиться на березі північної притоки річки Кодима з дивною назвою Бульбока (Кричунка). На південь від села розташоване урочище Кричуновий Яр.
Історія ред.
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (травень 2017) |
Дата заснування — перша половина 18 ст. Православний храм було відкрито в 1794 році, названо на честь Св. Михаїла. У 1804 році церква згоріла. У 1833—1834 рр. збудована нова кам'яна будівля церкви. На той час село відносилось до Велико-Бобрицької волості Балтського повіту Херсонської губернії. Існує легенда, що село заснував біглий каторжник Кричун.
Жителі села займалися обробідком землі та вирощуванням худоби. Землі в цих місцях родючі, тож селяни не голодували, так вони жили до приходу червоної чуми, спочатку совіти оголосили про НЕП, а потім коли селяни прикупили сільськогосподарський реманент, почали насильницьку колективізацію, тих хто не хотів йти в колгосп чекала виселка до Сибіру. За свідченнями нині покійної Ольги Денисівни Рябощук (Кушнір) 1927 р. н. така доля спіткала її діда, а батько Денис Кушнір, злякавшись, що маленькі доньки загинуть в Сибіру, змушений був йти до колгоспу, він віддав все: пару коней, корову, воза, плуга, борони, сівалку, все що йому дісталось важкою працею. А потім прийшов 1932 рік, у селян відбирали все, що було їстівне і на що можна було виміняти харчі, комнезамівці (сільські нероби і п'яниці) ходили по хатам з щупами обнишпоруючи все в пошуках припасів. Люди вмирали цілими сім'ями, були не поодинокі випадки канібалізму, доходило до того, що одурілі від голоду батьки поїдали власних дітей. Люди під страхом смерті, обминаючи пости комнезамівців, несли в Саврань все цінне, щоб обміняти в жидів на харчі, бо вони не голодували. До літа 1933 року залишилось менше половини жителів. Так совіти привчили людей до колгоспу, у якому вони працювали за патички (трудодні) і за баланду. А хто говорив, щось займе, зникав в невідомому напрямку.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 84 жителі села.
У 1941 році село попало під румунську окупацію. Румуни людей не стріляли, але за найменший непослух били нагайками. Не далеко від села в Савранському лісі отаборився партизанський загін «Буревісник». Що дивного, то під час війни в селі не було голоду. Багато кричинян полягло на фронтах Другої світової, А коли повернулись додому, то вдячна «родіна-мать» в 1947 році знову зробила штучний голод, як подяку за героїзм народу.
17 жовтня 1964 року с. Олександрівка об'єднане та/або включене в смугу села Кричунове.
За радянських часів в селі був колгосп імені Свердлова, що вирощував на 2 молочно-товарних фермах до 2 тисяч голів великої рогатої худоби. Була також свиноферма і вівцеферма. Також працювали тракторні бригади, ремонтна майстерня з набором верстатів. До 90-х років двнадцятого століття працював млин.
В наш час в селі є школа, церква, медичний пункт. Селяни виживають за рахунок одноосібного обробітку, або здачі в оренду власних земельних паїв, вирощують худобу.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 720 осіб, з яких 322 чоловіки та 398 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 594 особи.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,47 % |
| молдовська | 2,35 % |
| російська | 1,01 % |
| вірменська | 0,17 % |
Примітки ред.
- Кричунове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 383.
- Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1964 — № 48 — с. 764.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 419.
- Карта РККА M-36 (В), 1941
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |