Маргарита Василівна Криницина (7 жовтня 1932, Нова Ляля, Свердловська область, Російська РФСР — 10 жовтня 2005, Київ, Україна) — українська і радянська акторка.
| Маргарита Василівна Криницина | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 7 жовтня 1932 Нова Ляля |
| Померла | 10 жовтня 2005 (73 роки) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | СРСР Україна |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Роки діяльності | 1955–1997 |
| Чоловік | Онопрієнко Євген Федорович |
| Діти | Алла Криницинаd |
| IMDb | ID 0471365 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| |
Біографія Редагувати
У 1955 році, закінчивши Всеросійський державний інститут кінематографії, отримала розподіл в Московський театр кіноактора. З 1959 року постійно жила в Києві. Ще в інституті, на четвертому курсі, вийшла заміж за українського сценариста Євгена Онопрієнка.
Померла 10 жовтня 2005 року. Похована на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Відзнаки Редагувати
Народна артистка України (з 1996 року). Лауреат Державної премії України імені О. Довженка (1999; за роль Проні Прокопівни в х/ф «За двома зайцями»), Спеціального приза кінофестиваля «Стожари» за внесок в українське кіно (1999). Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2002; за великий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, творчі досягнення і високий професіоналізм).
Фільмографія Редагувати
- 1955 — Вольниця — Олена
- 1955 — Доброго ранку — дівчина на танцювальному вечорі, продавчиня морозива
- 1957 — Випадок на шахті вісім — офіціантка
- 1958 — Та, що обганяє вітер — Катерина
- 1960 — Катя-Катруся — Ельвіра
- 1961 — За двома зайцями — Проня Прокопівна
- 1962 — Зірочка («Капітани не спізнюються»)
- 1963 — Стежки-доріжки
- 1964 — Рогатий бастіон — Клава
- 1965 — Немає невідомих солдатів — жінка, що копала оборонний рів
- 1967 — Весілля в Малинівці — руда
- 1967 — Циган — Стеша
- 1967 — Вій
- 1968 — На Київському напрямку — учасниця ополчення
- 1968 — Великі клопоти через маленького хлопчика — мати Олексія
- 1969 — Ад'ютант його високоповажності — пані на сходах, у котрої Мирон Осадчий розпитує за адвоката Гриценка
- 1969 — Варчина земля — Лузанка
- 1970 — Між високими хлібами — Тодоська
- 1970 — Дивитися в очі
- 1970 — Блакитне і зелене (к/м)
- 1970 — Сади Семираміди — Клавдія
- 1971 — Бумбараш — Меланія
- 1971 — Інспектор карного розшуку — Катерина Федорівна
- 1973 — Будні карного розшуку — Курбатова
- 1973 — Не мине й року
- 1973 — Нейлон 100 %
- 1973 — Стара фортеця — мати Петька
- 1974 — Юркові світанки — Марія Борисівна
- 1974 — Народжена революцією — свідок Онисія Іванівна
- 1975 — Червоний півень плімутрок
- 1976 — Дні Турбіних — дружина Лісовича
- 1976 — Така вона, гра
- 1976 — Еквілібрист
- 1977 — Рідні
- 1977 — Перед іспитом — двірник тітка Женя
- 1977 — На короткій хвилі — комендант
- 1978 — Передвіщаючи перемогу — Олександра Безродня
- 1978 — Дипломати мимоволі — Ольга
- 1978 — Женці — Одарка
- 1979 — Сусіди — Віра Петрівна
- 1981 — Старі листи — сусідка Нюри
- 1979 — Поїздка через місто
- 1980 — Дачна поїздка сержанта Цибулі — тітка Єфросинія
- 1982 — Жіночі радощі та смутки — головний лікар
- 1982 — Якщо ворог не здається… — дружина поліцая
- 1983 — Екіпаж машини бойової — медсестра тітка Паша
- 1983 — Справа для справжніх чоловіків — чергова у приймальному відділенні пологового будинку
- 1983 — Миргород та його мешканці — Горпина
- 1983 — Зелений фургон — конвоїр
- 1986 — Ми веселі, щасливі, талановиті!
- 1986 — Самотня жінка бажає познайомитись — керівниця ательє
- 1987 — І завтра жити
- 1988 — Мудромір — керівник Будинку моделей
- 1988 — Грішник — робітниця заводу
- 1989 — Робота над помилками — вчителька
- 1989 — Годинникар і курка — Євдокія
- 1990 — Допінг для янголів
- 1990 — Сеніт зон — тітка з пиріжками
- 1990 — Імітатор — голова художньої ради
- 1991 — Тисяча доларів в одну сторону
- 1991 — Медовий місяць
- 1993 — Стамбульський транзит
- 1993 — Не хочу одружуватись!
- 1994 — Амур і демон
- 1995 — «Будемо жити»
- 1996 — Повернення «Броненосця»
- 1997 — «Святе сімейство»
- 2003 — «Ох, не кажіть мені про любов» (документальний фільм)
Посилання Редагувати
- Маргарита Криницина на сайті «Гордість України!» [ 11 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Маргарита Криницина на сайті DzygaMDB
- Біографія [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Анекдот від Проні Прокопівни [ 11 грудня 2015 у Wayback Machine.]