Крайовий виділ — виконавчий і керівний орган Галицького крайового сейму, який діяв на підставі Крайового статуту для Галичини 1861 р.
Складався з 6 членів, їхніх заступників і канцелярії. Членів виділу обирав сейм:
- 3 — від курій;
- 3 — від повного складу.
Всі вони працювали на постійній основі, були зобов'язані проживати у Львові, отримували за свою працю грошові винагороди. Кожний член очолював певний департамент.
До компетенції виділу входили: організація роботи сейму, право законодавчої ініціативи, представлення ухвал сейму до санкціонування цісарем, управління майном, крайовими ресурсами та фундаціями, контроль над діяльністю повітових і громадських рад.
Засідання виділу відбувалися двічі на тиждень під головуванням маршалка сейму, який входив до виділу як сьомий член, але не брав участі в голосуванні, окрім випадків рівності голосів.
Формування виділу відбувалося без урахування національного фактору: українці мали в його складі максимально одного члена та одного заступника. Унаслідок сеймової виборчої реформи 1914 р. чисельність виділу передбачали збільшити до 8 членів, а українцям гарантували 2 місця.
Джерела Редагувати
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — (Львівська сотня).
- Кульчицкий В. С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. Автореферат дис. … канд. истор. наук. — М., 1953. (рос.)
- Ajnenkiel A. Historia Sejmu Polskiego. — Warszawa, 1989. — T. 2. — Cz. 1 : W dobie rozbiorów. (пол.)
- Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905—1914. — Warszawa, 1956. (пол.)
- Grodziski S. Sejm Krajowy galicyjski. — Warszawa, 1993. — T. 1—2. (пол.)
- Grzybowski K. Galicja 1848—1914: Historia ustroju politycznego na tle historii ustroju Austrii. — Kraków—Wrocław—Warszawa, 1959. (пол.)
- Die Habsburgermonarchie 1848—1918. Im auftrag der Kommission für die Geschichte der Habsburgermonarchie herausgegeben von Helmut Rumpler und Peter Urbanitsch. — B. 7. — Wien, 2000. (нім.)
- Verfassung und Parlamentarismus. 1. Teilband: Verfassungsrecht, Verfassungswirklichkeit, zentrale Repräsentativkörperschaften; 2. Teilband: Die regionalen Repräsentativkörperschaften; Ukraińskie tradycje parlamentarne XIX—XXI wiek. — Kraków, 2006. (нім.)
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |