Кошляки Тернопільський район У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Кошляки Кошля ки село в Україн

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

Символіка Редагувати

У ХІХ ст. громада селища користувалася печаткою з зображенням селянина з косою в руках. Довкола емблеми напис: «SIGILLUM COMMUNITATIS WIES KOSZLAKI».

Герб Редагувати

Затверджений 30 грудня 2003р. рішенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання.

Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Прапор Редагувати

Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

Релігія Редагувати

церква святої преподобної Параскеви Сербської (1939, ПЦУ, кам'яна),
напівзруйнований костел з частково збереженим інтер'єром.

Пам'ятки Редагувати

Споруджено пам'ятники:

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.^{[джерело?]}

Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.

Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт.

Соціальна сфера Редагувати

У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.

Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.^{[джерело?]}

Населення Редагувати

У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвища Редагувати

У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.

Відомі люди Редагувати

Народилися Редагувати

Осип Гасюк — господарник і громадський діяч,
Анатоль Камінський — український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист,
Олекса Крисоватий — громадсько-політичний діяч,
Андрій Крисоватий — український вчений у галузі економіки, ректор Тернопільського національного економічного університету,
Михайло Сорока — архітектор.
Явний Ярослав — діяч ОУН, учасник місії до аліантів, загинув 1944 в Італії.

Лаврентій (Живчик) [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]- кандидат богослів'я, архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря в місті Києві.

Працювали Редагувати

Михайло Цимбалюк — державний і політичний діяч.

Примітки Редагувати

Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 178. - Оп. 2. - Спр. 777.
. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела Редагувати

Р. Года, В. Уніят. Кошляки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 211. — ISBN 966-528-199-2.
О. Нечипорук. Нарис про село Кошляки. — Тернопіль, 2002.

Посилання Редагувати

Історична легенда Зеленої Криниці — (с. Кошляки) [ 24 січня 2018 у Wayback Machine.] // Підволочиська ЦБС.

Це незавершена стаття з географії Тернопільської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 178. - Оп. 2. - Спр. 777.

[2] . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

[3] У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3

[4] Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.

[5] Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.

[6] В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.