Коша́ри — село в Україні, Сумській області, Конотопському районі, центр сільської ради, до складу якої входять також села Андріївське та Нечаївка. Населення становить 1016 осіб. Розташоване за 50 км від райцентру міста Конотоп.
| село Кошари | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський район |
| Рада | Кошарівська сільська рада |
| Облікова картка | Кошари |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1812 |
| Населення | 1016 |
| Поштовий індекс | 41666 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°00′49″ пн. ш. 33°13′55″ сх. д. / 51.01361° пн. ш. 33.23194° сх. д.Координати: 51°00′49″ пн. ш. 33°13′55″ сх. д. / 51.01361° пн. ш. 33.23194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 160 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41666, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Кошари, вул. Центральна, 1 |
| Сільський голова | Йотка Микола Олександрович |
| Карта | |
Кошари | |
Кошари | |
| Мапа | |
| Кошари у Вікісховищі |
Географія ред.
Село Кошари знаходиться на відстані 3,5 км від лівого берега річки Ромен. На відстані 1 км розташовані села Андріївське і Нечаївське. По селу протікає пересихаючий струмок з загатами.
Історія ред.
Засноване у першій половині 17 століття на території Київського воєводства Речі Посполитої.
Походження назви села, згідно з версією дослідника Лівобережної України Олександра Лазаревського, від традиційного випасу отар овець. 1726-1727 тут збудовані великі тваринницькі загони.
Згідно з іншими версіями, село засновано 1730 і початок йому дав дептівський козак Василь Сайно. 1753 року село увійшло до складу Голінської сотні Прилуцького полку Гетьманщини.
За переписом 1780 року, у Кошарах значиться підданих колишнього гетьмана Розумовського 61 двір, 84 хати, 3 "конюшенних хат", 17 "конюхів із подданих хат".
1795 в селі побудували кам'яну Воскресенську церкву. Згідно з переказами старожилів із цегли, випаленої в Кошарах.
Розвиток села Кошари протягом всього XIX століття тісно пов'язаний з іменем нащадків козацької старшини Тарновських. Протягом півстоліття, аж до селянської реформи 1861 року (у цей період вони продали свої земельні володіння в Кошарах), Тарновські мали найбільші угіддя.
У 1881 році в Кошарах працювали дві школи. Було також організовано виробництво цегли. У 1885 році у Кошарах працювало 2 винокурних заводи, 17 вітряних млинів.
1917 село увійшло до складу УНР. У 1920-их роках - окуповано комуністичними загонами Леніна. Навесні 1931 року у селі почали масово зганяти до колгоспів, яких комуністи утворили 6. Після цього влада вдалася до терору голодом, від якого гинули діти й старі. Після Голодомору 1946-1947 усі відновлені колгоспи об'єднані в один - колгосп імені російського комуніста Кірова.
Сьогодення ред.
На території сільської ради працюють:
- сільськогосподарське підприємство ТОВ "Хлібороб",
- фермерські господарства,
- релігійна громада УПЦ МП,
- сільська лікарська амбулаторія,
- сільський Будинок культури та бібліотека,
- приватні крамниці,
- поштове відділення.
Освіта ред.
У селі працює Кошарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Відомі люди ред.
Уродженцями села є:
- Дріянський Єгор Едуардович (1812–1873) — письменник, автор повістей, романів, п'єс.
- Дуткін Олексій Іванович (1902-?) — радянський військовик, гвардії генерал-майор.
- Лупішко Дмитро Федорович (нар. 1942) — український астроном, засновник харківської астероїдної наукової школи, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Примітки ред.
- Указ Президента України № 594/2011 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року [ 8 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Президент України. Офіційне інтернет-представництво
Посилання ред.
Погода в селі [ 3 травня 2020 у Wayback Machine.]
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2021) |