Ірина Михайлівна Коцюбинська (30 червня (12 липня) 1899, Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 листопада 1977, Чернігів, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — донька письменника Михайла Коцюбинського, його біограф, директор музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (з 1956), кандидат філологічних наук, Заслужений працівник культури України.
| Ірина Михайлівна Коцюбинська | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 30 червня (12 липня) 1899[1] Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія[1] |
| Померла | 8 листопада 1977 (78 років) Чернігів, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Національність | Українка |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Членство | НСПУ |
| Посада | директор музеюd |
| Батько | Коцюбинський Михайло Михайлович |
| Мати | Коцюбинська Віра Устимівна |
| Брати, сестри | Коцюбинський Юрій Михайлович і Коцюбинський Роман Михайлович |
| Нагороди | |
Життєпис Редагувати
Народилася 30 червня (12 липня) 1899 року в Чернігові в сім'ї українського письменника та громадського діяча Михайла Михайловича Коцюбинського та його дружини-революціонерки Віри Устимівни Коцюбинської.
Навчалася в Чернігівській жіночій міністерській гімназії. За фахом юрист.
У роки громадянської війни жила в Казані з чоловіком Аврамом Метриком-Данишевським, дітьми (Юрій та Флоріан) та матір'ю Вірою Коцюбинською. Син Юрій помер у три роки. У 1922 році родина Аврама Метрика-Данишевського повернулася в Україну, мешкала в містах Городку, Волочиську, Проскурові. У 1930 році родина переїхала до Полтави, де Абрам Данішевський працював у районній прокуратурі. Згодом родина переїхала до Харкова, а потім і до Києва.
До переїзду в Чернігів Ірина Михайлівна жила в Києві, працювала народним суддею, директором Будинку літераторів.
У 1958 р. за її клопотанням було відновлено меморіальну оселю письменника М. М. Коцюбинського, яка містилась в 3-х кімнатах будинку. Літературна експозиція розмістилась у новому приміщенні. За ініціативи Ірини Михайлівни відновилися знамениті «літературні суботи», часто влаштовувались наукові конференції, численні дитячі ранки, тижні дитячої книги, на які запрошувалися письменники. Широкого розмаху набуло святкування 100-річчя з дня народження письменника.
За ініціативи Ірини Михайлівни Коцюбинської було розпочато будівництво нового приміщення для літературної експозиції, однак до відкриття нового будинку вона не дожила.
Ірина Михайлівна обиралася депутатом міської ради, членом правління товариства охорони пам'яток історії та культури.
Творчість Редагувати
Є автором публікацій у періодиці, написала дві книги спогадів «Спогади і розповіді про М. Коцюбинського» (1965) та «Михаил Коцюбинский» (1969).
У 1968 прийнята до Спілки письменників України.
Відзнаки Редагувати
- орден «Знак пошани»
- звання «Заслужений працівник культури України».
- нагороджена численними грамотами, дипломами, 4 медалями та значком «3а відмінну працю».
Примітки Редагувати
- ↑ а б метрична книга
- Українська Вікіпедія — 2004.
- «Закарбувався у пам'яті народній». До 90-річчя від дня народження Флоріана Коцюбинського. [ 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] (укр.)
Посилання Редагувати
- http://kotsubinsky.org/index/0-2 [ 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Кульбицький О. Ю. Доля дітей Михайла Коцюбинського. — Чернігів, 2004. — 56 с.
- Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини/ Д.Калібаба. — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ, 1998.-256с.