Коту-Мішту

Коту-Мішту 10 ст. – 1864 р. ↓ Прапор Герб Коту-Мішту: історичні кордони на карті Столиця Сантьяґо-де-Руб'яс Мови португальська, іспанська, ґалісійська Форма правління Народні збори Історія  - Засновано 10 ст.  - Заснування 10 ст.  - Поділ 29 вересня 1864  - Формальна анексія 23 червня 1868  - Ліквідовано 1864 р. Площа 27 км^2 Населення  -  800 л. Попередник Наступник Королівство Ґалісія Королівство Іспанія Королівство Португалія Сьогодні є частиною  Іспанія  Португалія Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коту-Мішту

Ко́ту-Мі́шту (порт. Couto Misto, гал. Couto Mixto, ісп. Coto Mixto) — незалежна мікродержава на кордоні між Іспанією та Португалією, що існувала з 10 по 19 століття. Вона складалася з сіл Сантяґо-де-Руб'яс, Руб'яс і Меаус (всі тепер по іспанський бік кордону в Ґалісії). Також сюди належала невелика незаселена смуга землі, що тепер розташована з португальського боку кордону.

Внаслідок складних середньовічних помісних відносин, ця територія уникала як португальського, так і іспанського контролю впродовж століть, існуючи як суверенна держава на своїх власних правах аж до Лісабонської угоди 1864 року, яка розділила цю територію між Іспанією та Португалією. Мешканці Коту-Мішту мали низку привілеїв, зокрема звільнення від військової служби та податків, можливість надавати притулок стороннім особам, а також можливість заборони доступу іноземних військових контингентів.

Історія

Походження Коту-Мішту лишається незрозумілим. Натомість Слово couto (іспанською coto) походить від латинського cautes/cautum, яким називали територію, обмежену граничними каменями (cautos lapideos). Згідно з ґалісійським істориком Ферру Коуселу, початково термін стосувався каменів, що позначали кордони дарованої території, проте у середньовіччі його вживали на позначення особливих територій, які, відповідно до феодальної системи, перебували поза владою короля, маючи спеціальний економічний, політичний та правовий режим. Особливу юрисдикцію таких коуту підтримувала традиція та надані привілеї, які фактично робили ці території незалежними з власними кордонами і охоронцями (couteiros).

Прикметник misto, що означає "змішаний" або "спільний", можливо, стосується дуалістичних помісних зв'язків цієї території з феодальними землевласниками з князівства Браґанса та графства Монте-Рей. Інша інтерпретація, яку підтримує усна традиція і деякі середньовічні документи, пов'язує походження Коту-Мішту з міфом про вагітну принцесу-втікачку, нібито (святу) Ільдурію Еріс, яка знайшла притулок у цих селах і народила тут (святого) Рудесінда Ґутеррі. На знак вдячності селам було надано їхні привілеї. Це пояснення може базуватися на історичних фактах, оскільки Ільдурія Еріс, одна із найважливіших ґалісійських аристократок кінця 9 ст., початку 10 ст. володіла регіоном Лімія (тепер на півночі Португалії), куди належала й Коту-Мішту. Крім того, місцем народження Рудесінда називали долину річки Салас.

Деякі історики вважають, що Коту-Мішту виникла в той же час, що й Королівство Португалії, бл. 12 століття, що підтверджують документи початку 14 століття. Спершу Коту було під юрисдикцією замку Піконья (на той час португальський, але в наш час перебуває на території Іспанії), проте згодом перейшло до дворянських домів Браґанси та Монте-Рею. Зі зникненням інших коту в Португалії, що почалося 1692 і завершилося 1790 року, Коту-Мішту була звільнена від своїх феодальних зв'язків і стала функціонувати як де-факто незалежна держава аж до часу, коли її розділили й анексували 1868 року.

Привілеї

До привілеїв Коту-Мішту належали: підданство, податки, військова служба, право на володіння зброєю, офіційні поштові марки, самоуправління, право надання притулку, ярмарки і ринки, право на будівництво доріг і ведення сільського господарства.

Примітки

1. Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 43. 
2. Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 53. 
3. Ferro Couselo, Jesús (1952). Los petroglifos de término y las insculturas rupestres de Galicia. Ourense: Talleres gráficos de Miguel López Elizalde. с. 60–61. 
4. Proposición no de Ley relativa al reconocimiento de la singularidad del Couto Mixto como enclave Histórico-Cultural (162/000507) [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.], Diario de Sesiones del Congreso de los Diputados, n.º 257 (2007), p. 12883
5. Pallares Méndez, María del Carmen (2004). Ilduara, una aristócrata del siglo X. Sada: Edicións do Castro. ; A Gran Historia de Galicia IV, vol. 2. Corunha: La Voz de Galicia. 2007. с. 95. 
6. García Mañá, Luis Manuel (2000). Couto Mixto. Unha república esquecida. Vigo: Universidade de Vigo. с. 36–37. 
7. García Mañá, Luis Manuel (2000). Couto Mixto. Unha república esquecida. Vigo: Universidade de Vigo. с. 40–49.