Костринська Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Ужгородському районі. Населення — 510 чол. Село підпорядкуване Костринській сільраді. Розташоване на лівому березі річки Уж.
| село Костринська Розтока | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Громада | Костринська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1602 |
| Населення | 510 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89022 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′16″ пн. ш. 22°37′31″ сх. д. / 48.93778° пн. ш. 22.62528° сх. д.Координати: 48°56′16″ пн. ш. 22°37′31″ сх. д. / 48.93778° пн. ш. 22.62528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 335 м |
| Водойми | річки Уж, Вишка |
| Відстань до обласного центру | 61 км |
| Відстань до районного центру | 18 км |
| Найближча залізнична станція | Кострино |
| Відстань до залізничної станції | 3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89022, с.Кострина |
| Карта | |
Костринська Розтока | |
Костринська Розтока | |
| Мапа | |
| Костринська Розтока у Вікісховищі |
Географія ред.
Історія ред.
Село було засноване шолтисом та переселенцями з Кострина . У 1631 році тут проживали від двох до шести родин.
У 1770-згадується як Kosztrina Rosztoka, у 1782-1784- Kosztrinarosztoka, 1808- Rosztoka (Kosztrina), Kostryná-Rostoka, 1913- Alsórosztoka.
Церква Покрови пр. богородиці. XIX ст. (можливо, 1834).
Костринська Розтока утворена поселеннями Нижня і Верхня Розтоки, а з Нижньої Розтоки бере початок село Кострино. Тому першою костринською церквою вважається дерев'яна церква в Нижній Розтоці, що була споруджена в 1451 р. Біля церкви був цвинтар, а територію наступного цвинтаря було виділено аж у 1874 р. внаслідок упорядкування земель, але діяти він почав у 1895 р. В 1893 р. млинар Іван Повханич з братами Василем та Степаном поставили на місці старого цвинтаря хрест, пофарбували його і прикріпили до нього ікону. Поряд була дзвіниця з одним малим дзвоном, купленим у 1865 р. в ливарника Шандора Ласло в Малих Ґеївцях за 70 австрійських форинтів. Дзвін похрестили на честь євангеліста Іоана, а дзвонарем був Степан Грицак.
У книзі про Кострино священик М. Лендєл згадує церкву, збудовану в 1896 р. біля хреста на новому цвинтарі. Очевидно, йдеться про нині існуючу церківцю, хоч на мапі о. Лендєла позначене місце не збігається з розташуванням теперішньої церкви. Маленька дерев'яна споруда є однією з трьох збережених малих церков 19 ст. Ще на початку 20 ст. можна було побачити подібні церківці в віддалених гірських селах та присілках. Невеликий, прямокутний у плані об'єм вкрили чотирисхилим дахом. На бічних фасадах по два вікна, при вході дерев'яний відкритий ґаночок. Зовнішній вигляд церкви помітно зіпсовано: стіни зрубу поштукатурено, вежу обшили пластиком, дахи і шатрове завершення вежі бляшані. Всередині зберігся гарний іконостас, але ікони вже перемальовані.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 592 особи, з яких 285 чоловіків та 307 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 493 особи.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,80 % |
| російська | 0,20 % |
Відомі особи ред.
У селі народилися:
- Коваль Федір (1913—1987) — український поет, публіцист.
- Гасич Вадим Валерійович — поет і науковець, краєзначець.
Туристичні місця ред.
- храм Покрови пр. богородиці. XIX ст. (можливо, 1834).
- річка Вишка
Примітки ред.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Джерела ред.
- Вадим Гасич. Село Костринська Розтока. Ужгород: «Гражда» 2012.
- Вадим Гасич. «Вже почалось майбутнє». Ужгород: «Гражда» 2011.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |