Володи́мир Микола́йович Косте́цький (18 листопада (1 грудня) 1905, с. Ховми, Борзнянський район, Чернігівська область — 26 травня 1968, Київ) — український живописець.
Народний художник УРСР (1960), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1967).
Біографія Редагувати
Народився 18 листопада за старим стилем (1 грудня за новим) 1905 року у с. Ховми Чернігівської губернії в сім'ї селекціонера-біолога Костецького Миколи Даниловича і викладачки дворянського походження Тичини Олександри Миколаївни. Батько у той час працював викладачем в школі садоводства і виноградарства у Борзні, товаришував із завідувачем школи Ферапонтом Петровичем Саєнко, тож їх сини Володимир Костецький та Олександр Саєнко разом навчались, а згодом обидва обрали професію художника (яку також обрали їх діти та онуки).
Батьки, помітивши схильність Володимира до малювання, домовились про приватне навчання з випускником Петербургської Академії мистецтв Андроником Лазарчуком, учнем В. Маковського (починаючи з 1918),, досвідченим педагогом і видатним митцем. Навчання часто переривалось через лихоліття Громадянської війни та елементарну нестачу коштів. Проте любов Костецького до Рембрандта та інтерес до реалістичної традиції іде саме з цих студій.
У період з 1922 по 1928 навчався у Київському державному художньому інституті, майстерні Федора Григоровича Кричевського. З 1937 працював викладачем у цьому ж закладі там же (професор з 1947).З 1940 — член КПРС.
У роки Другої світової війни в 1941—1945 рр. виконував плакати, листівки, портретні малюнки.
Серед відомих учнів художники Василь Забашта, Леонід Капітан, В. Бабенцов, Т. Голембієвська та інші.
Творчість Редагувати
В. Костецький відомий головним чином завдяки жанровим композиціям. Найкращі твори Костецького відрізняються ретельністю розробки сюжету, психологічною переконливістю характерів („Допит ворога“, 1937, „Повернення“, 1947, „Вручення партійного квитка“, 2-й варіант, 1959, — все в Музеї українського образотворчого мистецтва УРСР, Київ).
Ігор Шаров зазначає, що ескіз до картини „Повернення“ Костецький став розробляти ще 1943 року. В одній з найперших замальовок було закладено основи композиційної побудови твору. Солдат стоїть біля розчинених дверей у свою квартиру. Дві жіночі руки охопили його, а знизу до батька пригорнувся маленький син. Мати солдата виглядає з відчинених дверей. Так само, на одну добу 1941 року побував удома в Києві і сам художник. Отож картина пронизана глибокими почуттями, хвилююча і водночас драматично-лірична. Композиція „Повернення“ надзвичайно лаконічна, в ній немає жодної зайвої деталі. Картина вселяла впевненість у перемозі, надію на радість зустрічі, повернення. Картину було номіновано тна Сталінську премію, але вождю вона не сподобалась.
Твори художника зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, Сімферопольському ХМ, Музеї Нац. академії образотвор. мист-ва та арх-ри, ДТГ (Москва), приватних колекціях .
Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медалями.
Родинні стосунки Редагувати
Був тричі одружений, мав шестеро дітей.
Перша дружина з дітьми емігрувала у Австралію.
Друга дружина — скульптор Новокрещенова Галина Миколаївна (1919—1970), автор монументів російським письменникам — Л. Толстому, Ф. Достоєвському, М. Горькому.
Третя дружина скульптор Субботіна Антоніна Іванівна (1924—2013) — член Спілки Художників СРСР.
Діти:
- Від першого шлюбу — Олександра, Ілля та Іван (усі — громадяни Австралії.)
- Від другого шлюбу — Дмитро та художник Олександр Костецький (1954—2010).
- Від третього шлюбу — Ольга Володимирівна Костецька (народилася 1 квітня 1955, закінчила Київський Державний Художній Інститут).
Помер 26 травня 1968 року в Києві від інсульту. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві.
(20 вересня 2013 померла його остання дружина Субботіна Антоніна Іванівна)., яка була похована поруч із чоловіком.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- (рос.)" Ю. Арбатская, К. Вихляев «. Николай Костецкий. Шипы и розы. Симферополь: Н. Оріанда, 2012, стр.13-16, 97 ISBN 978-966-1691-56-7
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
- (рос.)» Ю. Арбатская, К. Вихляев ". Николай Костецкий. Шипы и розы. Симферополь: Н. Оріанда, 2012, стр.98. ISBN 978-966-1691-56-7
- На рос.:Галина Миколаївна Новокрещенова (19.07.1919-19.08.1970)
- ↑ . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
Література Редагувати
- Портнов Г. С., В. М. Костецький, Київ, 1958.
- В. М. Костецький. «Повернення». 1947. Музей українського образотворчого мистецтва УРСР. Київ.
- На рос.: Ю.Арбатська, К. Вихляєв. «Микола Костецький. Шипи й троянди». Сімферополь: Н.Оріанда. 2012
- І. В. Огієвська, О. Є. Голуб. Костецький Володимир Миколайович. Енциклопедія Сучасної України. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014., Т.14, ст. 711.[1] [ 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Костецький Володимир Миколайович. Енциклопедія сучасної України [ 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Киевский календарь [ 8 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Владимир Николаевич/[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Костецкий [ 17 вересня 2019 у Wayback Machine.] «Популярная художественная энциклопедия.» Под ред. Полевого В. М.; М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1986.(рос.)
- Костецкий [ 23 вересня 2019 у Wayback Machine.] Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.(рос.)