«Королівська битва» (яп. バトル・ロワイアル Батору Роваїару) — роман-бестселер японського письменника Косюна Такамі, вперше опублікований у квітні 1999 року видавництвом Ohta. Пізніше знято однойменний художній фільм, а також намальовано п'ятнадцять томів манги, автором якої став Масаюкі Тагуті. Роман перекладено англійською, французькою, німецькою, російською та іншими мовами.
| Королівська битва | |
|---|---|
| яп. バトル・ロワイアル | |
| Жанр | антиутопічний роман[d] і науково-фантастичний роман |
| Форма | роман |
| Автор | Косюн Такаміd |
| Мова | японська |
| Опубліковано | квітень 1999 |
| Країна | Японська Держава |
| Видавництво | Ohta Publishingd |
| ISBN-13: | 978-4-87233-452-4 |
| ISBN-10: | 4-87233-452-3 |
| Сайт | ohtabooks.com/publish/1999/04/15202301.html |
| |
Сюжет ред.
Дія відбувається у вигаданій державі Народна Республіка Далекосхідна Азія (яп. 大東亜共和国 дай то:а кьо:вакоку), якою керує напівміфічна особистість Великий Диктатор. Уряд «з метою безпеки» розробив особливу бойову програму. Щороку відбирають п'ятдесят третіх класів молодшої середньої школи, дітей доставляють на безлюдний острів (або на будь-яку іншу обмежену ділянку суходолу) і змушують битися один з одним, поки не залишиться один переможець. Головний герой роману Сюя Нанахара якраз опинився в такому класі.
Правила Королівської битви ред.
1. Відповідно до класного списку кожен учасник отримує порядковий номер (нумерація хлопчиків і дівчаток окрема), на шию надягається спеціальний нашийник (у ньому містяться вибухівка, мікрофон і передавач, що передає місце розташування учасника) і, після розіграшу початкового номера учасника, школярі вступають у гру, по черзі дівчатка і хлопчики.
2. Територію проведення гри умовно поділено на сектори, що показано на картах учасників.
3. Кожен учасник у випадковому порядку вибирає сумку, в якій зберігається приладдя для гри (холодна або вогнепальна зброя, бронежилет, навігатор, отрута тощо), карта місця проведення гри (в цьому випадку, острова Окісіма) і провізія (пляшка води і булочка). Також видається олівець.
4. Протягом кожних 6 годин (починаючи з дванадцятої) інструктор оголошує (через гучномовець і за допомогою ретрансляторів) імена загиблих, а також перелік заборонених зон усередині обмеженої території. Усередині забороненої зони, починаючи із зазначуваного в трансляціях часу, на нашийники учасників, що перебувають у цих зонах, Центральний комп'ютер (інструктора) посилає сигнал на підрив (зокрема, це призводить до загибелі хлопчика на ім'я Сьо Цукіока). Першою забороненою зоною стає територія школи, в якій проходить інструктаж.
5. Зі всіх учасників у кінці гри має залишитися лише один. Протягом кожних 24-х годин повинен вибувати (тобто вмирати) принаймні один учасник; в іншому випадку (тобто в разі загального пацифізму) померти можуть усі зразу. На гру відводиться 3 доби.
Поміж собою школярі називають «учасниками» тільки тих, хто прийняв умови і став активно позбавлятися від інших. Деякі займають вичікувальну позицію, деякі добровільно розлучаються з життям, щоб не ставати вбивцями. Гра триває, поки не залишиться тільки один. Він стає переможцем, за що отримує довічну державну пенсію, пам'ятну фотографію і автограф Великого Диктатора.
Персонажі ред.
Примітки ред.
- David Hannon (26 травня 2007 года). Review-a-Day — Battle Royale by Koushun Takami (англ.). Powells.com. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 26.08.2008.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Фильм Battle Royale' на сайті IMDb (англ.)