Константин Бруміді — (грец. Κωνσταντίνος Μπρουμίδης, Константинос Брумідіс), греко-італійський художник 19 ст., що емігрував у Сполучені Штати. Представник академізму і необароко, портретист, майстер релігійного живопису.
| Константин Бруміді | |
|---|---|
| грец. Κωνσταντίνος Μπρουμίδης | |
| | |
| Фото художника Константина Бруміді роботи Александра Гарднера у віці 59 років | |
| При народженні | грец. Κωνσταντίνος Μπρουμίδης, Константинос Брумідіс |
| Народження | 26 липня 1805 Рим, Папська держава |
| Смерть | 19 лютого 1880 (74 роки) |
| місто Вашингтон, округ Колумбія, США | |
| Поховання | цвинтар «Гленвуд» (Вашингтон)d |
| Національність | греко-італієць |
| Країна | Ітлія, США |
| Жанр | портрет, декоративний живопис (фреска), алегорія |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | академізм, історизм |
| Роки творчості | 1825 — 1879 |
| Покровитель | римська родина Торлонія, уряд США |
| Вплив | римські майстри офіційного бароко 18 ст. |
| Твори | портрети, фрески, декоративний живопис (Капітолій (фрески в ротонді), Портрет Сусанни Пікерін Беміс, бл. 1852, коридори Бруміді в Капітолії) |
| Нагороди | |
| | |
| Константин Бруміді у Вікісховищі |
Батьки ред.
Майбутній художник мав грецьке походження. Батько, Ставрос Брумідіс, перебрався з Греції до Риму. Заробляв на життя утриманням закусочної. В Римі одружився з італійкою. Анна Бранчині і стала матір'ю майбутнього художника.
Ранні роки в Римі ред.
Хлопчик з греко-італійської родини рано виявив художні здібності. У віці 13 років його зарахували на навчання у римську Академію Святого Луки. Його навчання тривало довгий час і згодом від професійно опанував техніку фрески, декоративний живопис, але не надто відрізнявся від решти академічних учнів. Його твори не виходили за межі академічних вправ з їх безкінечними античними героями та численними алегоріями.
На нього звернули увагу римські аристократи. Серед його меценатів була і родина Торлонія. Все це було своєрідним іспитом перед замовою папи римського Григорія XVI, котрий довірив молодому митцю створити декоративні стінописи на цей раз у самому Ватикані, бо його творчість не несла сміливих ідей і не відрізнялась стилістично від решти другорядних митців-декораторів 18 чи 19 ст., котрих просто штампували різні другорядні художні академії. Бруміді працював над декоративними стінописами у Ватикані майже три роки.
Еміграція у США ред.
1849 року Рим вкотре був захоплений вояками Франції. Тікаючи від безладу війни у Римі, Константин Бруміді вирішив емігрувати у Сполучені Штати. Художник оселився у жвавому та бурхливо діловому місті Нью-Йорк. Це надавало можливості відносно швидко знаходити замови на створення портретів та релігійного живопису. І він почав працювати як релігійний художник-католик. Серед творів цього початкового періоду — «Розп'ятий Христос» для церкви Святого Стефана, «Мучеництво Святого Стефана» та «Вознесіння Діви Марії» для тієї ж церкви. Працюватиме він не тільки у Нью-Йорку. Серед творів цього періоду також біблійні фрески в каплиці Тейлора (Taylor's Chapel), штат Меріленд, Балтимор.
В Меріленді зберіглася також привітна споруда Салеоуд, де в пошуках заробітку попрацювали художники Константин Бруміді та Філіппо Кастаджині. Там створені декоративні стінописи у вестибюлі та коридорі. Стінописи у столичному Капітолії створювали частинами, тому Бруміді та Кастаджині ставали (аби заробити) мандрівними майстрами як в старовину. Декор там був створений після 1866 року.
Він прилаштувався працювати у протестантському оточенні США і через декотрий період (у 1852 році) отримав там громадянство. Католик за віросповіданням, він був запрошений на працю у столичний Мехіко сусідньої католицької країни, де створив «Святу Трійцю» для катедрального собору міста.
Під час повернення з Мехіко до Нью-Йорка Константин Бруміді завітав у Вашингтон. В Сполучених Штатах тривала громадянська війна, але йшло будівництво державних споруд в стилістиці пізнього класицизму.
Аби довести власну значущість у новій для нього країні, він сам запропонував адміністрації столичного Капітолія створити там стінописи. Незважаючи на громадянську війну у Сполучених Штатах, в столичному Вашингтоні закінчували будівництво велетенського, пафосного Капітолію, що дивував західноєвропейських емігрантів (з Італії та Франції) помпезністю та холодністю довгих і монотонних коридорів, порожніх, нічим не прикрашених стін. Попрацювати в пафосному Капітолію і зажадав колишній римський художник-декоратор Константин Бруміді.
Пропозиція художника знайшла відгук у господарчому відділку закладу, його прийняв генерал-квартирмейстер Монтгомері Мейгз. Первісно йому довірили створити стінописи у Залі засідань сільськогосподарського департаменту США. Його первісна платня була вісім долярів на день (тобто близько 240 долярів на один місяць.) Стіни зали засідань після декорування художника трохи втрачали непривітність і холодність. Художник з огляду на військову пору навіть отримав військове звання капітана кавалерії. Його новий керівник Джефферсон Девіс, тодішній військовий секретар Сполучених Штатів, підняв Бруміді-капітану зарплатню до десяти долярів на день.
Перед митцем постала проблема сворення програми нових стінописів в офіційному закладі, небачених (і не дуже потрібних) у протестантській країні, де не було розвиненої традиції стінописів, як в католицьких країнах. Бруміді не вигадав нічого нового в програмі декору, як звернутися до численних алегорій та фігур-портретів державних діячів Сполучених Штатів, що прив'язувало стінописи до місцевих реалій.
Апофеоз Джорджа Вашингтона ред.
Всі переваги професійної художньої підготовки Константина Бруміді і вся його обмеженість як скромно обдарованої особи відбилися у розписах куполу Ротонди Капітолія з назвою " Апофеоз Джорджа Вашингтона ". Художник подав першого президента Сполучених Штатів (давно на той час померлого) як нового небожителя. Цей статус в римському бароковому живопису мали хіба що боги давньогрецького чи давньоримського пантеону. Джордж Вашингтон воссідав на хмарках в оточенні численних жінок-алегорій. Ці жінки слугували уособленням американських колоній (майбутніх штатів), що підтримали зусилля Джорджа Вашингтона по створенню незалежних Сполучених Штатів. Але історична правда полягала в тому, що далеко не всі колонії підтримали тоді Вашингтона. Аби не йти проти історичної правди, Константин Бруміді повернув до глядачів обличчями Вашингтона та численних жінок-алегорій, що його підтримали та подав спинами тих алегорій-колоній, що Вашингтона не підтримали. Серед зображень були як реальні історичні постаті (Христофор Колумб, католицький священик Бартоломе де Лас Касас, Роберт Фултон), так і боги римського пантеону (богиня війни Беллона, Афіна, богиня мудрості, вісник богів Меркурій тощо.) Охочим досі є що розглянути в Ротонді Капітолія.
Зображення Бенджаміна Франкліна роботи Бруміді в Капітолії ред.
Абсолютно протилежним був підхід до зображення Бенджаміна Франкліна у Бруміді, адже Франклін ніколи не був президентом Сполучених Штатів. Франклін не належав до аристократів і мав просте походження. Він вибудував себе сам як вибудовували тоді вітрильники, зміг стати просвітником, дипломатом, відомим науковцем, політиком, авторитетним державним діячем. Поряд з ним не було жодних алегорій. Вони не дуже були й потрібні в зображенні кабінету, де він працював, в інтер'єрі прагматичному, функціональному, зручному для роздумів і пошуків чогось нового в науці, в суспільному устрої тощо. Бруміді був тут надзвичайно старанним навіть в портретному відтворенні обличчя Франкліна, не забувши і про значущість його особи в історії.
Вибрані твори ред.
- Портрет Президента США Джорджа Вашингтона (посмертний), овал
- Портрет Сусанни Пікерін Беміс, бл. 1852,
- Портрет Бенджаміна Франкліна як науковця, Капітолій, Вашингтон
Галерея ред.
Див. також ред.
- Еміграція
- Академізм
- Реалізм
- Фреска
- Живопис Сполучених Штатів
- Коридор Вазарі, Флоренція, Уффіці
- Коридор Бруміді, Вашингтон, Капітолій
Примітки ред.
- ↑ RKDartists
- ↑ https://mht.maryland.gov/nr/NRDetail.aspx?NRID=567&COUNTY=Frederick&FROM=NRCountyList.aspx?COUNTY=Frederick
Джерела ред.
- Wolanin, Barbara A. Constantino Brumidi: artist of the Capitol (неопр.). — Washington: U.S. Government Printing Office, 1998.
- Regina Soria, «Constantino Brumidi.» In The Italian American Experience: An Encyclopedia, ed. S.J. LaGumina, et al. (New York: Garland, 2000), 71.
- Constantino Brumidi: Il Michelangelo Del Capitol (Italian) — Dossena, Tiziano Thomas, L'Idea Magazine N.24, Vol.II, 2005, New York.
- Celebrating Constantino Brumidi’s Life and Art. A Magazine of History, published by the United States Capitol Historical Society (Volume 51, Number 1, Spring 2014)