www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кондуфор Юрій Юрійович Батько Посада Діти Дружина Мати Юрій Юрійович КондуфорНародився 30 січня 1922 1922 01 30 ЗубаніПо

Кондуфор Юрій Юрійович

Юрій Юрійович Кондуфор
Народився 30 січня 1922(1922-01-30)
Зубані
Помер 10 січня 1997(1997-01-10) (74 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність доцент, історик
Alma mater Харківський університет
Галузь історія СРСР
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут історії України НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Мінц Ісак Ізраїльович
Членство НАН України
У шлюбі з Ніна Степанівна
Діти Тетяна
Нагороди

Юрій Юрійович Кондуфор (30 січня 1922, Зубані — 10 січня 1997, Київ) — український історик та громадський діяч, доктор історичних наук (з 1965 року), професор (з 1968 року), академік АН УРСР (з 28 березня 1985 року). Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1960 — березні 1971 та лютому 1981 — лютому 1986 року. Член ЦК КПУ в лютому 1986 — червні 1990 року. Депутат Верховної Ради УРСР 5—7-го скликань.

Біографія Редагувати

Народився 30 січня 1922 року в селі Зубанях (нині Глобинського району Полтавської області) в сім'ї вчителів. Протягом 1929–1935 років навчався в семирічній обліковій школі у місті Олександрії, а у 1939 році із золотою медаллю закінчив десятирічну школу в місті Попасній. У 1939–1940 роках навчався на історичному факультеті Харківського університету.

У жовтні 1940 року був призваний до лав Червоної армії в 111-ту танкову дивізію Забайкальського військового округу. Член ВКП(б) з 1942 року. Протягом серпня—вересня 1945 року у складі 9-го гвардійського механізованого корпусу 6-ї гвардійської танкової армії брав участь у радянсько-японській війні як командир танка.

Після демобілізації у 1946 році продовжив навчання у Харківському державному університеті імені Максима Горького, був Сталінським стипендіатом, а у 1949 році з відзнакою закінчив університет. Протягом 1949–1952 років — аспірант кафедри основ марксизму-ленінізму Харківського університету. 27 червня 1952 року достроково захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба робітничого класу і біднішого селянства України за хліб у період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни. 1919 рік», після чого йому було запропоновано посаду доцента на кафедрі історії КПРС цього ж університету яку він обіймав до 1958 року. Одночасно, із 1952 року був керівником лекторської групи, а з 1953 року — завідувачем відділу пропаганди і агітації Харківського обласного комітету КПУ.

Протягом 1958–1968 років працював завідувачем відділу науки та культури ЦК КПУ. У 1965 році в Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві захистив докторську дисертацію на тему «Союз робітничого класу і селянства в період громадянської війни» (науковий консультант — академік АН СРСР І. Мінц).

У 1968–1978 роках — завідувач кафедри історії радянського суспільства, одночасно з 1973 року — декан історичного факультету Київського університету. У 1978–1993 роках — директор Інституту історії АН УРСР. З кінця 1980-х років сприяв створенню в інституті обстановки ідеологічного плюралізму та можливості дослідження принципово нових тем, таких як голод 1921–1923 років в УСРР, голодомор 1932–1933 років в УРСР, голод 1946–1947 років в УРСР, історія Української Центральної Ради, хоча сам залишався на старих методологічних позиціях. Протягом 1994–1997 років був радником директора Інституту історії України НАН України.

У 1979–1988 роках був головним редактором «Українського історичного журналу». Також був членом президії Республіканського товариства «Знання» та головою Секції суспільних наук Українського товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами та членом Секції з проблем розвитку історичної науки АН УРСР.

Був делегатом XXI, XXII, XXIII і XXVI з'їздів КПУ, на яких обирався кандидатом, а на XXVII-му — членом ЦК КПУ, делегатом XXVI і XXVII з'їздів КПРС.

Жив в Києві в будинку по вулиці Володимирській, 19, квартира 27. Помер в Києві 10 січня 1997 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність Редагувати

Юрій Кондуфор опублікував понад 250 праць, з них — 20 монографій, в яких переважно популяризував наслідки жовтневого перевороту в Україні. Серед них:

  • Робітничі продовольчі загони на Україні в 1919 році (Харків , 1953);
  • Революционные события 1905–1907 гг. в Харькове и губернии (Харків, 1955; у співавторстві);
  • Пролетариат Харькова в борьбе за победу Октября (Харків, 1957; у співавторстві);
  • Пролетаріат Харкова у трьох революціях (Харків, 1959; у співавторстві);
  • Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918–1920 гг.) (Київ, 1964);
  • Великий Жовтень і захист його завоювань (Київ, 1971);
  • История СССР: Поступающим в вузы (Київ, 1977, 1980, 1983, 1987, 1988; у співавторстві);
  • Великий Октябрь на Украине (Київ, 1986).

Брав участь у колективних працях:

  • Великий Жовтень і громадянська війна на Україні (Київ, 1973);
  • Історія Української РСР: Короткий нарис (Київ, 1981; рос. мовою, Київ, 1983);
  • Великое содружество народов-братьев. К 60-летию образования Союза ССР (Київ, 1982);
  • Социалистическое строительство на Украине в годы гражданской войны (Київ, 1986);
  • Великий Жовтень і Україна (Київ, 1987) та інше.

Очолював авторські колективи видань «Українська РСР в період громадянської війни. 1917–1920» (Київ, 1968, т. 2) та інше.

Головний редактор:

  • Історії Української РСР (у 8-ми томах, 10-ти книгах, Київ, 1977–1979);
  • Истории Украинской ССР (у 10-ти томах, Київ, 1981—85);
  • Історія Києва (у 3-х томах, 4-х книгах, Київ, 1984—86);
  • циклу праць з історії історії зв'язків і дружби українського, російського, білоруського і молдавського народів з 6-ти томів (Київ, 1978–1982);
  • Истории рабочих Донбасса (у 2-х т., Київ, 1981).

Підготував 3 докторів і 15 кандидатів наук.

Відзнаки Редагувати

Заслужений діяч науки УРСР (з 1991 року). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980; за вагомий особистий внесок у справу створення багатотомної «Історії Української РСР»).

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (1991), Жовтневої Революції (1982), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1960, 1967), орденом «Знак Пошани» (1958) та дев'ятьма медалями.

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 30 грудня 2012. 
  2. . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 31 грудня 2012. 
  3. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2012. 
  4. . Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 30 грудня 2012. 

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

  • Актуальні проблеми вітчизняної історії ХХ ст: Збірник наукових праць, присвячений пам'яті акад. НАН України Юрія Юрійовича Кондуфора. Том 1 [ 24 червня 2009 у Wayback Machine.]
  • Актуальні проблеми вітчизняної історії ХХ ст: Збірник наукових праць, присвячений пам'яті акад. НАН України Юрія Юрійовича Кондуфора. Том 2 [ 23 червня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Batko Posada Diti Druzhina Mati Yurij Yurijovich KonduforNarodivsya 30 sichnya 1922 1922 01 30 ZubaniPomer 10 sichnya 1997 1997 01 10 74 roki KiyivPohovannya Bajkove kladovisheKrayina SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist docent istorikAlma mater Harkivskij universitetGaluz istoriya SRSRZaklad HNU imeni V N Karazina KNU imeni Tarasa Shevchenka Institut istoriyi Ukrayini NAN UkrayiniVchene zvannya profesorNaukovij stupin doktor istorichnih naukNaukovij kerivnik Minc Isak IzrayilovichChlenstvo NAN UkrayiniU shlyubi z Nina StepanivnaDiti TetyanaNagorodiYurij Yurijovich Kondufor 30 sichnya 1922 Zubani 10 sichnya 1997 Kiyiv ukrayinskij istorik ta gromadskij diyach doktor istorichnih nauk z 1965 roku profesor z 1968 roku akademik AN URSR z 28 bereznya 1985 roku 1 Kandidat u chleni CK KPU v lyutomu 1960 berezni 1971 ta lyutomu 1981 lyutomu 1986 roku Chlen CK KPU v lyutomu 1986 chervni 1990 roku Deputat Verhovnoyi Radi URSR 5 7 go sklikan Zmist 1 Biografiya 2 Naukova diyalnist 3 Vidznaki 4 Primitki 5 Dzherela ta literatura 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 30 sichnya 1922 roku v seli Zubanyah nini Globinskogo rajonu Poltavskoyi oblasti v sim yi vchiteliv Protyagom 1929 1935 rokiv navchavsya v semirichnij oblikovij shkoli u misti Oleksandriyi a u 1939 roci iz zolotoyu medallyu zakinchiv desyatirichnu shkolu v misti Popasnij U 1939 1940 rokah navchavsya na istorichnomu fakulteti Harkivskogo universitetu U zhovtni 1940 roku buv prizvanij do lav Chervonoyi armiyi v 111 tu tankovu diviziyu Zabajkalskogo vijskovogo okrugu Chlen VKP b z 1942 roku Protyagom serpnya veresnya 1945 roku u skladi 9 go gvardijskogo mehanizovanogo korpusu 6 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi brav uchast u radyansko yaponskij vijni yak komandir tanka Pislya demobilizaciyi u 1946 roci prodovzhiv navchannya u Harkivskomu derzhavnomu universiteti imeni Maksima Gorkogo buv Stalinskim stipendiatom a u 1949 roci z vidznakoyu zakinchiv universitet Protyagom 1949 1952 rokiv aspirant kafedri osnov marksizmu leninizmu Harkivskogo universitetu 27 chervnya 1952 roku dostrokovo zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Borotba robitnichogo klasu i bidnishogo selyanstva Ukrayini za hlib u period inozemnoyi voyennoyi intervenciyi i gromadyanskoyi vijni 1919 rik pislya chogo jomu bulo zaproponovano posadu docenta na kafedri istoriyi KPRS cogo zh universitetu yaku vin obijmav do 1958 roku Odnochasno iz 1952 roku buv kerivnikom lektorskoyi grupi a z 1953 roku zaviduvachem viddilu propagandi i agitaciyi Harkivskogo oblasnogo komitetu KPU Protyagom 1958 1968 rokiv pracyuvav zaviduvachem viddilu nauki ta kulturi CK KPU U 1965 roci v Akademiyi suspilnih nauk pri CK KPRS u Moskvi zahistiv doktorsku disertaciyu na temu Soyuz robitnichogo klasu i selyanstva v period gromadyanskoyi vijni naukovij konsultant akademik AN SRSR I Minc U 1968 1978 rokah zaviduvach kafedri istoriyi radyanskogo suspilstva odnochasno z 1973 roku dekan istorichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu U 1978 1993 rokah direktor Institutu istoriyi AN URSR Z kincya 1980 h rokiv spriyav stvorennyu v instituti obstanovki ideologichnogo plyuralizmu ta mozhlivosti doslidzhennya principovo novih tem takih yak golod 1921 1923 rokiv v USRR golodomor 1932 1933 rokiv v URSR golod 1946 1947 rokiv v URSR istoriya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi hocha sam zalishavsya na starih metodologichnih poziciyah Protyagom 1994 1997 rokiv buv radnikom direktora Institutu istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini U 1979 1988 rokah buv golovnim redaktorom Ukrayinskogo istorichnogo zhurnalu Takozh buv chlenom prezidiyi Respublikanskogo tovaristva Znannya ta golovoyu Sekciyi suspilnih nauk Ukrayinskogo tovaristva druzhbi i kulturnih zv yazkiv iz zarubizhnimi krayinami ta chlenom Sekciyi z problem rozvitku istorichnoyi nauki AN URSR Buv delegatom XXI XXII XXIII i XXVI z yizdiv KPU na yakih obiravsya kandidatom a na XXVII mu chlenom CK KPU delegatom XXVI i XXVII z yizdiv KPRS Zhiv v Kiyevi v budinku po vulici Volodimirskij 19 kvartira 27 Pomer v Kiyevi 10 sichnya 1997 roku Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi Naukova diyalnist RedaguvatiYurij Kondufor opublikuvav ponad 250 prac z nih 20 monografij v yakih perevazhno populyarizuvav naslidki zhovtnevogo perevorotu v Ukrayini Sered nih Robitnichi prodovolchi zagoni na Ukrayini v 1919 roci Harkiv 1953 Revolyucionnye sobytiya 1905 1907 gg v Harkove i gubernii Harkiv 1955 u spivavtorstvi Proletariat Harkova v borbe za pobedu Oktyabrya Harkiv 1957 u spivavtorstvi Proletariat Harkova u troh revolyuciyah Harkiv 1959 u spivavtorstvi Ukreplenie soyuza rabochego klassa i krestyanstva na Ukraine v period grazhdanskoj vojny v hode provedeniya prodovolstvennoj politiki 1918 1920 gg Kiyiv 1964 Velikij Zhovten i zahist jogo zavoyuvan Kiyiv 1971 Istoriya SSSR Postupayushim v vuzy Kiyiv 1977 1980 1983 1987 1988 u spivavtorstvi Velikij Oktyabr na Ukraine Kiyiv 1986 Brav uchast u kolektivnih pracyah Velikij Zhovten i gromadyanska vijna na Ukrayini Kiyiv 1973 Istoriya Ukrayinskoyi RSR Korotkij naris Kiyiv 1981 ros movoyu Kiyiv 1983 Velikoe sodruzhestvo narodov bratev K 60 letiyu obrazovaniya Soyuza SSR Kiyiv 1982 Socialisticheskoe stroitelstvo na Ukraine v gody grazhdanskoj vojny Kiyiv 1986 Velikij Zhovten i Ukrayina Kiyiv 1987 ta inshe Ocholyuvav avtorski kolektivi vidan Ukrayinska RSR v period gromadyanskoyi vijni 1917 1920 Kiyiv 1968 t 2 ta inshe Golovnij redaktor Istoriyi Ukrayinskoyi RSR u 8 mi tomah 10 ti knigah Kiyiv 1977 1979 Istorii Ukrainskoj SSR u 10 ti tomah Kiyiv 1981 85 Istoriya Kiyeva u 3 h tomah 4 h knigah Kiyiv 1984 86 ciklu prac z istoriyi istoriyi zv yazkiv i druzhbi ukrayinskogo rosijskogo biloruskogo i moldavskogo narodiv z 6 ti tomiv Kiyiv 1978 1982 Istorii rabochih Donbassa u 2 h t Kiyiv 1981 Pidgotuvav 3 doktoriv i 15 kandidativ nauk Vidznaki RedaguvatiZasluzhenij diyach nauki URSR z 1991 roku 2 Laureat Derzhavnoyi premiyi URSR v galuzi nauki i tehniki 1980 za vagomij osobistij vnesok u spravu stvorennya bagatotomnoyi Istoriyi Ukrayinskoyi RSR 3 Nagorodzhenij ordenami Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya 1991 Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1982 dvoma ordenami Trudovogo Chervonogo Prapora 1960 1967 ordenom Znak Poshani 1958 ta dev yatma medalyami 4 Primitki Redaguvati Nacionalna akademiya nauk Ukrayini Arhiv originalu za 18 bereznya 2013 Procitovano 30 grudnya 2012 Nacionalna biblioteka Ukrayini imeni V I Vernadskogo Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 31 grudnya 2012 Komitet z Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 30 grudnya 2012 Nacionalna biblioteka Ukrayini imeni V I Vernadskogo Arhiv originalu za 2 veresnya 2013 Procitovano 30 grudnya 2012 Dzherela ta literatura RedaguvatiO V Yurkova Kondufor Yurij Yurijovich Arhivovano 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X O V Yurkova Enciklopediya istoriyi Ukrayini tom 5 Kon Kyu Redkolegiya V A Smolij golova ta inshi NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini Kiyiv Vidavnictvo Naukova dumka 2008 568 s il ISBN 978 966 00 0855 4 Arhivovano 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Yurkova O Yurij Kondufor biografichno istoriografichnij naris Arhivovano 22 grudnya 2015 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiAktualni problemi vitchiznyanoyi istoriyi HH st Zbirnik naukovih prac prisvyachenij pam yati akad NAN Ukrayini Yuriya Yurijovicha Kondufora Tom 1 Arhivovano 24 chervnya 2009 u Wayback Machine Aktualni problemi vitchiznyanoyi istoriyi HH st Zbirnik naukovih prac prisvyachenij pam yati akad NAN Ukrayini Yuriya Yurijovicha Kondufora Tom 2 Arhivovano 23 chervnya 2009 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kondufor Yurij Yurijovich amp oldid 35064433