Комаро́в Оле́г Васи́льович (нар. 14 березня 1939, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно, літератор, педагог. Народний артист України (2016). Заслужений артист України (1999).
| Олег Васильович Комаров | |
|---|---|
| | |
| Народився | 14 березня 1939 (84 роки) Київ |
| Громадянство | Україна → СРСР |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Роки діяльності | 1961—по цей час |
| IMDb | nm0464558 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| |
Життєпис Редагувати
Народився в родині акторів. Батько, Василь Леонідович Комаров, загинув у роки Другої Світової війни. Мати, заслужена артистка УРСР Ганна Іллівна Ніколенко, була в різні часи актрисою Театру ім. Івана Франка, Київського обласного театру, Київської державної філармонії.
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1961). З 1966 року працює у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Найчастіше виступає в амплуа характерного актора.
Постійно бере участь у радіо- та телепрограмах культурно-освітницького спрямування. Майстер художнього читання. Був одним з ведучих популярної радіопередачі «Від суботи до суботи».
Педагог; викладає на кафедрі майстерності актора і сценічної мови Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва.
Творчість Редагувати
Театр Редагувати
Серед виконаних ролей у Театрі ім. Лесі Українки:
- Мужеський — «Добряки»;
- Єпиходов — «Вишневый сад»;
- король — «Снежная королева»;
- Сем — «Похищение Джонни Дорсета»,
- Етьєн — «Блоха в ухе»;
- Шульц — «Элитные псы»;
- Сима Попович — «Госпожа министерша»;
- керуючий — «№ 13»;
- аптекар Флеран — «Мнимый больной»;
- Мозес — «Школа скандала» та інші.
Кіно Редагувати
Неодноразово запрошувався до участі в радянських, українських, російських кінофільмах. Загалом зіграв у кіно близько 40 ролей. Серед них:
- 1964 — «Повість про Пташкіна» — Доня
- 1965 — «Хочу вірити» — телефоніст Василь
- 1966 — «Їх знали тільки в обличчя» — Плющев
- 1967 — «Десятий крок» — Гігантов
- 1971 — «Де ви, лицарі?»
- 1973 — «Щовечора після роботи» — Калашников
- 1974 — «Поцілунок Чаніти» — репортер
- 1990 — «Війна на західному напрямку» (серіал) — Бочаров
- 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (серіал) — тюремний лікар Лукас
- 2002 — «Лялька» (серіал) — прокурор Федін
Член Національної спілки кінематографістів України.
Літературний доробок, спогади Редагувати
Автор спогадів та оповідань, що друкувалися в періодиці (зокрема, в газеті «Рабочее слово»).
У 1998 році було випущено збірку Олега Комарова «Оповідання і спогади» — про акторів театру ім. Івана Франка.
2001 року вийшла в світ його наступна книга «Театральні спогади. Оповідання», що складається з розділів: «Театр Франка очима мого дитинства» (про акторів Театру ім. Івана Франка), «Світлі душі театру» (про акторів Театру ім. Лесі Українки, з якими актор працював), і два останні розділи — розповіді.
У 2011 році цю книгу перероблено та випущено під новою назвою (К., КМЦ «Поезія», 2011, друге доповнене видання — К., «Фенікс», 2014).
На основі своїх спогадів і в співпраці з режисером Г. Черняк, О. Комаров створив цикл телепередач «Театральні силуети» — про акторів В. Халатова, В. Дуклера, Ю. Лаврова, В. Добровольського, К. Осмяловську, Г. Ніколенко, режисера І. Молостову, суфлера Я. Блікштейна і передачу, присвячену 80-річному ювілею театру ім. Лесі Українки (існує CD-версія).
Відзнаки Редагувати
- Народний артист України (26 березня 2016) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру
- Заслужений артист України (22 липня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм
- У 1998 році отримав Літературно-мистецьку премію ім. І. Котляревського
- Удостоєний відзнак від Міністерства культури і мистецтва України, Союзу письменників України, Союзу театральних діячів України
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
- [. Архів оригіналу за 4 Квітня 2013. Процитовано 25 Жовтня 2012. Комаров Олег Васильович: фільмографія (Кино-Театр.ru) (рос.)]
- . Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
- Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- Указ Президента України від 22 липня 1999 року № 918/99 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»
Посилання Редагувати
- Олег Комаров на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
- Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 1
- Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 2