Колобо́к — персонаж однойменної української казки: круглий виріб із борошна, що втік із дому; після зустрічі з кількома тваринами, його або з'їла лисиця, або зламала об нього зуби. Первісно колобок — річ, яка має форму кола чи кулі, зокрема назва виробу з борошна (хліба, печива, вареника). Казки з подібним сюжетом поширені в хліборобських народів, зокрема в слов'янських, де головним персонажем виступає круглий хліб або корж.
Етимологія Редагувати
Походження слова колобок остаточно не з'ясоване, запропоновані такі версії:
- пов'язується з прасл. *klǫbъ («щось зкручене, звите, подібне до кулі», «клуб»);
- зіставляється з латис. kalbaks («шматок хліба»);
- від прасл. *kolo («коло», «колесо»), тобто «те, що кругле і котиться», але ця версія недостатньо аргументована;
- від грец. κόλλαβος («вид пшеничного хліба, пиріг») — ця версія розглядається як непереконлива з фонетичного погляду;
- від швед. klabb («цурка»), норв. klabb («грудка») чи дав.-ісл. kolfr («брус, паля, жердина») — ця гіпотеза теж необґрунтована з фонетичної точки зору;
- зіставляється з словен. sklabotina («осад», «намив») — це припущення також вважається безпідставним.
Колобок у казках Редагувати
У багатьох слов'янських народів існує казка про Колобка з певними відмінностями в сюжеті. Казка конкретно про Колобка (а не інших подібних персонажів) поширена в українців, білорусів та росіян. Вона ж відома і в евенків, які вважають її своєю.
У народній казці Колобок — це круглий мучний виріб, наділений людськими рисами. В Україні — це одна з перших казок, яку розповідають дітям.
Основний сюжет Редагувати
Живуть собі дід та баба, у яких немає дітей. Дід просить бабу спекти хліба. Баба збирає всі залишки борошна, які є в хаті, місить тісто, випікає колобка і ставить на вікно, щоб охолонув. Колобок оживає і тікає від діда й баби. Під час своєї подорожі Колобок зустрічає одного за одним різних казкових звірів: Зайчика-побігайчика, Вовчика-братика, Ведмедя та Лисичку-сестричку. Кожен хоче його з'їсти. Кожному він співає пісеньку про те, що він утік від попередніх істот і втече від нього: «Я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік… і від тебе втечу». Від усіх йому вдається втекти, окрім Лисиці, яка вдає із себе глуху та заманює Колобка прямо собі до рота, щоб краще чути, та з'їдає.
Варіації Редагувати
- В одному з українських варіантів казки Колобка замінює Коржик.
- Лисичка намагається з'їсти Колобка, але він виявляється черствим і Лисиця ламає собі зуби. Колобок котиться далі й казці кінець.
- Лисичка намагається з'їсти Колобка, але він виявляється черствим і Лисиця ламає собі зуби. Колобок повертається назад до баби та діда, які їдять картоплю і, дізнавшися про те, що Лисиця зламала собі зуби, дуже радіють, що зберегли свої, не з'ївши самі Колобка.
- У деяких дослідженнях Інституту російської мови зустрічаються варіанти казки із сімома персонажами, кожен з яких відкушує від Колобка по шматочку, а останній з'їдає його повністю. Проте він не може бути перетравлений, тому персонажі один за одним відригують з'їдені шматочки, і Колобок, збираючись по шматочках знов, продовжує свою подорож.
- В варіанті, зафіксованому на Алтаї, дід і баба живуть зі снохою. Колобок зустрічає персонажів місцевого фольклору, таких як горностай і шаман.
- В версії казки з Прибайкалля Колобка вбиває баба.
Походження образу Редагувати
Подібні за сюжетом казки існують в численних хліборобських народів: американська «Пряничний чоловічок», англійська «Джонні-пончик», подібні історії трапляються у скандинавських, німецьких, узбецьких, татарських казках.
Український фольклорист Віктор Давидюк пояснював Колобка як атрибут ритуалу, адже його спечено з символічного останнього борошна та покладено на символічне місце — вікно. Та хоча Колобок очевидно пов'язаний із хліборобством, його зустрічі з тваринами походять із давнішого пласту мисливських обрядів. Оповідь про шлях до Лисички слугує поясненням чому її, як об'єкт полювання, потрібно вбити. Зрештою вбивство Лисички виправдовується тим, що вона з'їла священний хліб, Колобка, та мусить бути за це покарана.
Російський фольклорист Микита Толстой вважав казку про Колобка спорідненою з текстами про «страждання» жита, конопель, льону, в яких вони олюднюються і описується їхнє перетворення на певний виріб — хліб, тканину. В таких оповідях рослину ріжуть, б'ють ціпами, печуть у печі тощо, що наділяє її силою. За архаїчними віруваннями, опис процесу творення чого-небудь має магічну здатність захищати від нечистої сили, грози, грому, смертельної біди. Опис Колобком його появи захищає його від звірів. Толстой ототожнював Колобка з останньою дитиною подружжя, котра за повір'ями володіє надприродними здібностями лікувати, захищати від чаклунства, прикликати й відганяти дощ.
Культурне значення Редагувати
За класифікацією Аарне-Томпсона казки на кшталт «Колобка» виділяються в особливий сюжет — «млинець-утікач».
Казка про Колобка неодноразово екранізувалася в різних інтерпретаціях:
- «Колобок» — мальований мультфільм, «Союздетмультфільм», 1936.
- «Колобок» — ляльковий мультфільм, «Союзмультфільм», 1956.
- «Казка про Колобка» — ляльковий мультфільм за мотивами казки, «Союзмультфільм», 1969.
- «Дуже стара казка» — ляльковий мультфільм, «Київнаукфільм», 1983.
- «Колобок, колобок!..» — мальований мультфільм для дорослих, студія «Екран», 1988.
- «Колобок» — мальований мультфільм Олександра Бубнова, 1990..
- «Колобок» — мальований мультфільм, студія «Класика», 2006.
- «Колобок. Одного разу в Чорнобилі» — авангардний мультфільм для дорослих, Анатолій Кочеваткін, 2008.
- «Сучасний колобок» — пародійний мультфільм для дорослих, KuTstupid, 2011 року.
- «Колобок» — мультиплікаційний фільм, студія «Пілот», 2012.
Остаточно не встановлено де виникла казка про Колобка: на території сучасної України чи Росії. Згідно з російською картою казок 2011 року, «батьківщиною» Колобка названо місто Ульяновськ (також відоме як рідне місто Леніна).
Одним із перших на території України казку про Колобка проілюстрував Сергій Конончук. Виконана ще в 1929 році серія ілюстрацій до народної казки «Колобок» проте була надрукована лише в 1980-х роках завдяки сестрі Сергія Конончука Неонілі.
Див. також Редагувати
- Пряничний чоловічок
Примітки Редагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- Сравнительный указатель сюжетов «Восточнославянская сказка» / Сост.: Л.Г. Бараг, И.П. Березовский, К.П. Кабашников, Н.В. Новиков. Ленинград: Наука. 1979. с. 383–384.
- Воскобойников, М. (1959). Сказки народов Севера (рос.). Гос. изд-во худож. лит-ры. с. 16.
- Алтайский фольклор: материалы по чалканскому диалекту (рос.). Горно-алтайское отд-ние Алтайского книжного изд-ва. 1988. с. 141–143.
- Воскобойников, Михаил Григорьевич (1968). Фольклор эвенков Прибайкалья (рос.). Бурят кн. изд. с. 98.
- . feb-web.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 12 березня 2018.
- Давидюк, Віктор (2005). Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Волинська обласна друкарня. с. 32.
- Толстой, Н. И. (2003). Колобок / Очерки славянского язычества. Индрик. с. 469–473.
- Чистов К. В. Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка. Л., 1979. [ 8 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Зілгалов, Василь (29 квітня 2011). Україна і Росія у битві за Колобка (світова преса). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 жовтня 2023.
- Казкова війна, або кому належить колобок?. BBC News Україна (укр.). 28 квітня 2011. Процитовано 4 жовтня 2023.
Література Редагувати
- Г. В. Ців'ян. Фатальний шлях Колобка // Мова культури: семантика і граматика. М., 2004, з. 310—321
- Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912—1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київску МАН «Дослідник». К., 2011.
Посилання Редагувати
| У Вікіджерелах є Колобок |
- Колобок [ 25 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Колобок на сайті kazky.org.ua
- Колобок - українська народна казка [ 5 червня 2020 у Wayback Machine.] — поліська варіяція тексту
- Колобок [ 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] - варіант казки зі щасливим кінцем.