Ковале́ць Сергі́й Іва́нович (нар. 5 вересня 1968, с. Агай, УРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Грав за збірну України. Нині — український футбольний тренер. У 2012—2015 роках був головним тренером молодіжної збірної України.
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Сергій Іванович Ковалець | |
| Народження | 5 вересня 1968 (55 років) | |
| Чехове, Q81742438?, Роздольненський район, Кримська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Зріст | 178 см | |
| Громадянство | СРСР і Україна | |
| Позиція | півзахисник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | Ігри (голи) |
| 1986, 1989 1990—1991 1992—1995 1995—1996 1996 1996—1997 1997 1997—2000 1997—1998 2000—2002 2000 2002—2003 2002—2003 2003 2003—2004 2004 1986—2004 | «Поділля» (Хмельницький) «Динамо» (Київ) «Динамо» (Київ) «Дніпро» «Твенте» (Енсхеде) «Чорноморець» (Одеса) «Дніпро» «Карпати» (Львів) → «Карпати-2» (Львів) «Металург» (Запоріжжя) → «Металург-2» «Оболонь» → «Оболонь-2» «Красилів» «Волинь» «Борисфен» Усього за кар'єру | 74 (11) 34 (7) 84 (6) 30 (4) 0 (0) 11 (4) 1 (1) 62 (8) 14 (5) 31 (3) 4 (2) 27 (2) 2 (1) 5 (1) 8 (1) 3 (0) 390 (55) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) |
| 1992—1994 | Україна | 10 (0) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 2005—2008 2008—2009 2009 2010—2011 2012 2012 2012—2015 2016—2017 2017—2018 2018—2020 2020—2021 2021—2022 2022—2023 | «Металіст» «Львів» «Олександрія» «Оболонь» «Татран» «Металург» (З) Україна (U-21) «Тракай» «Татран» «Оболонь-Бровар» «Чорноморець» «Полісся» (Ставки) «Інгулець» | (тренер) |
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||
| Дані оновлено 29 грудня 2022. | ||
Сергій Ковалець у Вікісховищі |
Ігрова кар'єра Редагувати
Вихованець ДЮСШ м. Красилів (Хмельницька область). Перші тренери — Віктор Андрійович Безрядін та Яків Давидович Горбачов.
Ковалець досі вдячний першим наставникам за вміння знайти підхід до кожного юного футболіста:
| Сильні тренери, педагоги і психологи — таких зараз дуже мало. |
Закінчив Київський інститут фізкультури.
У 1984 почав грати за дорослу команду «Случ» (Красилів), що була тоді одна з найсильніших в області. Наступного року запрошений до команди майстрів — хмельницького «Поділля». Тоді за регламентом у команді повинен був виступати один гравець віком до 18 років. На це місце взяли Сергія Ковальця.
У 1986 році пішов до армії. Виступав за армійський колектив «Зірка» (Бердичів), яку тренував тоді Мілетій Бальчос. У цій команді юнак вдосконалив майстерність і після закінчення терміну служби відразу отримав пропозицію від вінницької «Ниви». Але футболіст повернувся на рідну Хмельниччину — 1988—1989 роки провів у «Поділлі» (Хмельницький), де став одним з найкращих гравців. Надійшли запрошення від дніпропетровського «Дніпра» та «Шахтаря» (Донецьк), але Мирон Маркевич, тодішній головний тренер «Поділля», порадив футболістові переходити у київське «Динамо». Сергія запросив динамівський селекціонер Олег Базилевич і в жовтні 1989-го року гравець підписав контракт з київською командою.
Півзахисник відразу став потрапляти до основного складу і виграв з «Динамо» чемпіонат і Кубок СРСР 1990 року. Загалом початок 1990-х років склався для динамівців не надто успішно — після від'їзду Валерія Лобановського на Близький Схід команда не змогла перемогти у першому чемпіонаті незалежної України. Згодом разом з київською командою Ковалець виграв першості 1993 та 1994 років, Кубок України 1994.
Одним з найпам'ятніших матчів у своїй кар'єрі футболіст вважає поєдинок групового етапу Ліги чемпіонів 1994/95 «Динамо» — «Спартак». Поступаючись 0:2, кияни переломили хід поєдинку і здобули перемогу 3:2, а вирішальний, третій, м'яч забив Сергій Ребров після пасу Ковальця. Гравці виступали проти тодішнього тренера команди Йожефа Сабо, який мав непередбачуваний, запальний характер і часто вибирав не найраціональніші методи керування командою. Новий наставник Володимир Онищенко, який очолив «Динамо» у другій половині сезону 1994/95, планував змінювати склад і не бачив Ковальця серед футболістів основного складу.
На початку 1995 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра», який навесні дійшов до фіналу Кубка України. Дніпропетровців тренував німецький спеціаліст Бернд Штанге. Саме він допоміг Ковальцю перебратися до закордонного клубу — другу половину сезону 1996/97 півзахисник провів на правах оренди в голландському «Твенте» і став призером чемпіонату Голландії.
Чемпіонат 1997/98 почав у «Дніпрі», потім перейшов до львівських «Карпат», які очолював Мирон Маркевич. Маркевич знав футболіста ще з часів його виступів за «Поділля» наприкінці 1980-х років. Півзахисник міцно увійшов до основного складу «зелено-білих», завоював з клубом бронзові медалі 1997/98 і став фіналістом Кубка України-1998/99.
Після закінчення чемпіонату 1999/2000 футболіста запросив до «Металурга» (Запоріжжя) Маркевич, який після неузгодженостей із керівництвом «Карпат» очолив запорізьку команду. Клуб значно покращив свої результати, піднявшись із 8-го на 4-те місце, що дозволяло виступати у Кубку УЄФА.
Завершував кар'єру у вищолігових українських клубах: першості 2002/03 та першу половину 2003/04 провів у «Оболоні» (Київ), другу половину 2003/04 — у «Волині» (Луцьк). Осінь 2004-го Ковалець почав у складі «Борисфена», який боровся за виживання у вищій лізі чемпіонату України. Ветеран зіграв лише 3 поєдинки, отримав травму й остаточно завершив виступи на найвищому рівні.
У червні 2005 р. Сергій Ковалець провів у Хмельницькому свій прощальний матч: «Динамо» Київ 90-х років зіграло внічию зі збірною клубів України 90-х років — 4:4.
Тренерська робота Редагувати
Із 2005 року працював у тренерському штабі «Металіста» (Харків), де допомагав Миронові Маркевичу.
У жовтні 2008 року очолив ФК «Львів». Його асистентом став Юрій Беньо, проте не зміг зберегти «левам» прописку в Прем'єр-лізі і влітку 2009 року, після вильоту команди, покинув клуб.
З літа 2009 був головним тренером першолігової «Олександрії», але вже в січні 2010 року Ковальця запросила прем'єрлігова «Оболонь». У тому сезоні Ковалець привів команду до 11 місця в чемпіонаті, а наступного — до 10. В сезоні 2010/2011 «Оболонь» під керівництвом Ковальця стала першою командою у світі, що змогла виграти у донецького «Шахтаря» на «Донбас-Арені» (0-1), це сталося 9 квітня 2011. Безпрограшна серія «гірників» налічувала 34-и матчі, із першої гри на цьому стадіоні. Крім того, в цьому сезоні в матчах із грандами (донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо») «пивовари» змогли набрати 10-ть очок (єдина нічия — із «Динамо», на «Оболонь-Арені» 2:2).
Проте вже в наступному сезоні за перше коло не виграла жодного матчу і по завершення 15 туру, 31 жовтня 2011 року Ковальця було звільнено з посади головного тренера.
Із 20 січня 2012 року до кінця сезону працював у Словаччині, де очолював команду клубу «Татран» і допоміг команді зберегти прописку в еліті.
24 липня 2012 року був представлений головним тренером запорізького «Металурга». В першому ж матчі «металурги» змогли відібрати очки в харківського «Металіста», зігравши з рахунком 1:1, але надалі команда лише програвала і вже 31 серпня того ж року Ковалець був звільнений з посади.
26 грудня 2012 року Виконком ФФУ призначив Ковальця головним тренером молодіжної збірної України.
Наприкінці серпня 2016 року очолив литовський клуб «Тракай», але вже взимку 2016/17 залишив команду. У жовтні 2017 року український фахівець вдруге очолив клуб з чемпіонату Словаччини «Татран».
13 черня 2018 року був призначений головним тренером «Оболоні-Бровар». Під керівництвом Ковальця команда зайняла в Чемпіонаті Першої Ліги 2018—2019 6-те місце, набравши 47 очок. Наступного сезону команда досить вдало стартувала в Першій Лізі, займаючи 1-ше місце в турнірній таблиці, проте за підсумками турніру зайняла знову 6-те місце. Сергій Ковалець був визнаний кращим тренером Першої ліги за підсумками 2019 року. 1 вересня 2020 року «Оболонь» припинила співпрацю з тренером.
13 травня 2020 року був призначений головним тренером одеського «Чорноморця». 17 лютого 2021 року за обопільною згодою покинув одеський клуб.
З 23 грудня 2021 року — головний тренер аматорського клубу «Полісся» (Ставки).
З 29 грудня 2022 року — головний тренер клубу «Інгулець». Звільнений з посади після того, як команда не змогла зберегти прописку в УПЛ. Власник клубу Олександр Поворознюк назвав призначення Ковальця своєю помилкою.
Особисте життя Редагувати
Одружений з 1988 року. Разом з дружиною Анжелою виховує доньок Аліну (1989 р.н.) та Дарину (1998 р.н.) і сина Кирила (1993 р.н.).
Статистика гравця Редагувати
| Сезон | Клуб | Чемпіонат | Єврокубки | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1986 | «Поділля» Хмельницький | 25 | 0 | — | — |
| 1988 | 0 | 0 | — | — | |
| 1989 | 49 | 11 | — | — | |
| 1990 | «Динамо» Київ | 11 | 2 | 5 | 0 |
| 1991 | 23 | 5 | 7 | 2 | |
| 1992 | «Динамо» Київ | 12 | 1 | 4 | 0 |
| 1992/93 | 27 | 1 | |||
| 1993/94 | 28 | 2 | 2 | 0 | |
| 1994/95 | 17 | 2 | 8 | 1 | |
| «Дніпро» | 15 | 3 | — | — | |
| 1995/96 | 15 | 0 | — | — | |
| 1996/97 | «Твенте» Енсхеде | 0 | 0 | — | — |
| 1997/98 | «Дніпро» | 1 | 1 | 1 | 0 |
| «Карпати» Львів | 15 | 2 | — | — | |
| 1998/99 | 26 | 4 | — | — | |
| 1999/00 | 21 | 2 | 2 | 0 | |
| 2000/01 | «Металург» Запоріжжя | 21 | 3 | — | — |
| 2001/02 | 10 | 0 | — | — | |
| 2002/03 | «Оболонь» Київ | 20 | 2 | — | — |
| 2003/04 | 7 | 0 | — | — | |
| «Красилів-Оболонь» | 5 | 1 | — | — | |
| «Волинь» Луцьк | 8 | 1 | — | — | |
| 2004/05 | «Борисфен» Бориспіль | 3 | 0 | — | — |
Титули та досягнення Редагувати
Як гравець Редагувати
«Динамо» (Київ)
- Чемпіон СРСР: 1990
- Володар Кубка СРСР: 1990
- Чемпіон України: 1993, 1994
- Володар Кубка України: 1993
- Віце-чемпіон України: 1992
«Дніпро» (Дніпро)
- Бронзовий призер чемпіонату України: 1995, 1996
- Фіналіст Кубка України: 1995
«Карпати» (Львів)
- Бронзовий призер чемпіонату України: 1998
- Фіналіст Кубка України: 1999
Як тренер Редагувати
«Тракай» (Тракай)
- Віце-чемпіон Литви (1): 2016
Україна (U-21)
- Володар Кубка Співдружності (1): 2014
- Фіналіст Кубка Співдружності (1): 2013
«Металіст» (Харків) як помічник Мирона Маркевича
- Бронзовий призер чемпіонату України: 2007, 2008
Примітки Редагувати
- Transfermarkt.de — 2000.
- FBref
- FootballFacts.ru
- . Архів оригіналу за 7 Березня 2016. Процитовано 10 Січня 2009.
- Сергей Ковалец: «Хочу работать, а не разносить фишки» (dynamo.kiev.ua, 27 грудня 2004) [ 15 Лютого 2005 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 11 Вересня 2016. Процитовано 9 Травня 2012.
- . Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 12 Січня 2009.
- Сергей Ковалец: мы показали, что украинцы могут играть не хуже бразильцев. Контракты.UA (рос.). Процитовано 26 червня 2023.
- ФК «Львів» під покровом Ковальця і Беня (ua-football.com, 14 жовтня 2008). Архів оригіналу за 3 Грудня 2012. Процитовано 10 Січня 2009.
- . Архів оригіналу за 31 Серпня 2009. Процитовано 28 Грудня 2012.
- «UA-Футбол». Сергей Ковалец: «Я вернулся в родную команду» [ 21 Січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- «UA-Футбол». Сергей Ковалец покидает «Оболонь» [ 2 Січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «UA-Футбол». Ковалец трудоустроился в Словакии [ 18 Квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «UA-Футбол». Сергей Ковалец — главный тренер запорожского «Металлурга» [ 27 Липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ковалец отбирает очки у Маркевича [ 4 Грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «UA-Футбол». Официально: Ковалец уволен с поста тренера запорожского «Металлурга» [ 2 Вересня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «UA-Футбол». Ковалец возглавил молодёжную сборную Украины [ 28 Грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 4 Вересня 2016. Процитовано 30 Серпня 2016.
- . Архів оригіналу за 15 Січня 2017. Процитовано 13 Січня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 Жовтня 2017. Процитовано 22 Грудня 2017.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 Березня 2022. Процитовано 26 березня 2021.
- . СПОРТ.UA (рос.). Архів оригіналу за 19 Лютого 2022. Процитовано 26 березня 2021.
- . Спорт.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 Січня 2020. Процитовано 26 березня 2021.
- . UA-Футбол. 14 травня 2020. Архів оригіналу за 30 Травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- . UA-Футбол. 18 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 Лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- Сергій Ковалець – головний тренер «Полісся» (Ставки) – ФК «Полісся» Ставки. fcpolissyastavku.com. Процитовано 13 березня 2022.
- Сергій Ковалець — головний тренер ФК «Інгулець». inhulets.com. Офіційний сайт ФК «Інгулець». 29 грудня 2022. Процитовано 29 грудня 2022.
- Клуб української Прем'єр-ліги звільнив відомого тренера перед матчами за виживання. sport.nv.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
- источники, Внешние (13 червня 2023). Поворознюк: Дуже шкодую, що я поставив Ковальця. Це моя помилка була. www.ua-football.com (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
- Лужний кричав на Шевченка (gazeta.ua, 13 квітня 2006)
- Євросезон 1990/91 враховано до 1990 року, 1991/92 — до 1991 року і т. д.
Посилання Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ковалець Сергій Іванович |
- Реєстр матчів гравця на офіційному сайті ФФУ [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігри за збірну України (ukrsoccerhistory.com) [ 14 Травня 2006 у Wayback Machine.]
- Статистики виступів у першостях СРСР(рос.)
- Сергій Ковалець: «День, коли запросили у „Динамо“, пам'ятаю як сьогодні» («Український футбол», 19 серпня 2003) [ 28 Лютого 2005 у Wayback Machine.]