Петро Данилович Коваленко (15 грудня 1918, Педашка Перша — 16 червня 1993, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир відділення 90-ї гвардійської окремої роти зв'язку 62-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії Степового фронту, гвардії сержант.
| Петро Данилович Коваленко | |
|---|---|
| Народився | 15 грудня 1918 село Педашка Перша (Харківська область) |
| Помер | 16 червня 1993 (74 роки) Київ |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Громадянство | СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | сержант |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 15 грудня 1918 року в селі Педашка Перша Зачепилівського району Харківської області в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1943 року. Закінчив сім класів неповної середньої школи. Працював у колгоспі.
У 1938 році призваний до лав Червоної Армії. Брав участь у боях на річці Халхин-Гол у 1939 році. Після демобілізації в 1939 році, закінчив Коломацьку зоошколу (Харківська область). Працював зоотехніком у рідному селі. Вдруге призваний у вересні 1941 року. У боях радянсько-німецької війни з липня 1942 року. Воював на Степовому фронті.
28 вересня 1943 року гвардії сержант П. Д. Коваленко під вогнем противника з передовим загоном переправився через Дніпро біля села Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, проклав кабельну лінію і встановив зв'язок з командним пунктом 184-го гвардійського стрілецького полку. Неодноразово усував пошкодження на лінії, забезпечуючи зв'язок командира дивізії з частинами, які утримували плацдарм на правому березі Дніпра.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії сержантові Петру Даниловичу Коваленко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2713).
У жовтні 1945 року П. Д. Коваленко демобілізувався. Працював зоотехніком в Зачепилівському райземвідділу. З 1949 року жив у Києві. Працював заступником керуючого українському відділенням «Союзрибпромкадри», в Київському міськвиконкомі, потім у БМУ-13. Помер 16 червня 1993 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.
Примітки ред.
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года [ 3 Лютого 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1
Література ред.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
- Плесцов К. М. Люди высокого подвига. М., 1962.(рос.)
- Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд.,- Харьков: «Прапор», 1985.(рос.)
- Связисты — Герои Советского Союза. Л., 1982, кн. 1.(рос.)