Клан Грант — (шотл. — Clan Grant) — один з гірських кланів Шотландії.
Символіка клану ред.
Девіз: «Лишайся стійким!»
Емблема: Палаючий пагорб
Землі: Стратспей, Морістон, Аркарт, Лох-Несс
Символ: Сосна
Гасло: Craigellachie!
Вождь: Сер Джеймс Патрик Тревор Ґрант
Походження ред.
Є різні версії походження клану Грант.
Одна версія — нормандська. Згідно з цією версією назва клану походить від франц. de Grand — великий. І предки клану прийшли на Британські острови разом з Вільгельмом Завойовником. Самі Гранти цю версію відкидають.
Друга версія (якої дотримуються самі Гранти) полягає в тому, що клан Грант походить від королівського клану МакГрегор — від Грегора Мора МакГрегора. Таким чином клан Грант споріднений з королем Кеннетом І — засновником королівства Шотландія, королем Дал Ріада, що в 844 році завоював королівство піктів і створив нове королівство — Шотландія. Щодо династії королівства Дал Ріада, що має ірландське походження, то легенди та історичні перекази наводять 46 поколінь предків засновника королівського дому Дал Ріада Ерка мак Ехаха, що помер у 474 році.
Є ще скандинавська версія походження клану Грант (яку самі Гранти теж відкидають). Згідно з цією версією, вождь вікінгів Хаакон Тронделаг — верховний лорд-захисник Норвегії, відомий як король Хакон II, отримав прізвище Хакон Грандт після своїх легендарних діянь і походів. Він правив Норвегією у 970—995 роках і мав династичний девіз «Швидко ставай». Згідно легенди, він потрапивши у засідку швидко прикрився щитом. Його син Хемінг прийняв християнство і був виграний з Норвегії разом зі своєю дружиною Торою. Він поселився в колонії вікінгів Доболінхе, що потім стала містом Дублін (Ірландія). Вони мали 6 дітей — 2 дочки і 4 сини. Дочки — Геррі та Астред вийшли заміж і повернулись в Норвегію, де вони збудували дві церкви біля Грандтсогне (округа Грант) — нині це біля Осло. Чотири сини відправились в Шотландію і Аллан (Андлоу) став засновником клану Грант. Його син — Патрік став шерифом Інвернессу.
Історія клану Грант ред.
Яку б версію походження клану Гран не приймали, безсумнівно, що клан Грант має королівське і дуже давнє походження — таке ж як і клан МакГрегор. Є, звичайно, родина з таким же прізвищем в Англії, але вони мають зовсім інше походження і отримали свою назву від річкової скелі — грант чи від давньої назви Кембриджа, що на давній саксонській мові називався Грантсір. На початку XVIII століття, коли назва клану МакГрегор була заборонена, представники споріднених двох — кланів МакГрегор та Грант зустрілися в Брейр Атол з метою об'єднання двох кланів і визнання єдиного вождя. Зустріч тривала 14 днів, але так і не дала результатів — ніхто не хотів відступати від традиції. Хоча деякі з Грантів, наприклад лерд Балліндаллох, підкреслюючи давню спорідненість і солідарність додали патронім МакГрегор до свого прізвища.
XII століття ред.
Згідно традицій і переказів самих Грантів, засновником окремого клану Грант був Грегор — другий син Малькольма — вождя МакГрегорів у 1160 році. Прізвище він своє отримав від гельського слова grannda, що означає «потворний» — натяк на його зовнішність. Це цілком імовірно. Але скоріше за все одна з гілок королівського роду МакАльпін взяла собі назву клану від земель на яких поселилась. В районі Стратспею є численні торф'яники відомі як «гріантах» або Сонячна Долина. Залишки численних капищ язичницьких часів свідчать про те, що тут в давнину був важливий центр культу Сонця і влаштовувались «свята вогнів». Середньовічними літописцями місцеві жителі були названі «де Грайантах» або «де Грант». З такою версією походження назви клану погоджуються і вожді клану Грант. Їхній знак — «пагорб у вогні» — натяк на язичницьке кельтське свято Белтайн (вогонь Бела).
XIII століття ред.
Першим Грантом якого згадали в літописах був Грегор де Грант — шериф Інвернесса при королі Шотландії Олександрі II (1214—1249). Цей Грегор де Грант отримав у володіння Стратерік завдяки своєму шлюбу зі спадкоємицею Біссета з Ловату та Ебойну. Їх син Лоренс або Лорін був свідком у справі єпископа Морея у 1258 році і отримав великі володіння в Стратспеї, одружившись зі спадкоємицею Гілберта Коміна з Глехарні. Син Лоріна — сер Ян став відомий як прихильник Воллеса — борця за свободу Шотландії.
XIV століття — Гранти і війна за незалежність Шотландії ред.
Під час війни за незалежність Шотландії клан Грант підтримав Роберта Брюса — майбутнього короля Шотландії. За це їм було подаровано замок, який Роберт Брюс відібрав у своїх ворогів — клану Комін. Тепер цей замок відомий як замок Грант у Стратспеї. Відносно замку Грант існує наступний історичний переказ. Молодший сн Гранта зі Стратерік втік з дочкою вождя клану МакГрегорі і одружився з нею. Пара з 30 своїми прибічниками сховалась в печері Хантлі недалеко від замку Фреухі. Комін з Фреухі був незадоволений появою у своїх володіннях чужинців і намагався їх прогнати, але марно. Прийшов вождь клану МакГрегорі зі своїми людьми і став вимагати повернути йому дочку. Вождь з'явився в печері вночі і був прийнятий гостинно. Бенкет влаштували в печері при світлі смолоскипів і молодий Грант влаштував містифікацію зі своїми людьми так, що склалося враження, що в лісі ховається ціла армія. МакГрегор вирішив помиритися з зятем. Тоді зять поскаржився йому на поведінку клану Комін. Наступного дня об'єднані сили кланів Гран та МакГрегорі напали на замок Фреухі, взяли його штурмом і вбили вождя клану Комін. Як свідчення і нагадування про цю історію в замку досі зберігається череп вождя клану Комін.
XV століття ред.
Замок не одразу змінив свою назву. У грамоті 1442 року Дункан Грант називає себе «володар замку Фреухі». Наступний вождь клану — сер Ян Грант приєднався до графів (ерлів) Хантлі і Марч у 1488 році і виступив на підтримку короля Шотландії Джеймса III проти його непокірної шляхти. На той час Гранти стали силою з якою мусили рахуватися всі. Як і всі гірські клани Шотландії, клан Грант мав свою історію кривавих набігів на землі інших кланів і битв у міжкланових війнах.
XVI століття ред.
Гранти мали відношення до сумнозвісної історичної події — вбивству Бонні — графа Моррею в Дунібрістлі 7 лютого 1592 року. Неприємності почались, коли граф Хантлі, вождь клану Гордон і лідер католиків півночі, остерігаючись протестантів, поїхав у свої володіння і продовжив будівництво замку Рутвен в землі Баденох, поруч біля володінь Грантів. Цей замок будувався як загроза і застереження кланам Грант та конфедерації кланів Хаттен. У результаті клани конфедерації Хаттан, які були васалами графа Гантлі, відмовились постачати матеріали для будівництва замку. Джон Грант, як орендатор маєтку Балліндаллох, відмовився платити вдові лерда, сестрі Гордона з Лесмор. Під час наступного конфлікту в сутичці Гордон був вбитий, Джона Гранта оголосили поза законом, Балліндаллох був захоплений людьми Хантлі. Це було 2 листопада 1590 року. після цього клани Грант та Макінтош попросили захисту в графів Атолу та Морею. Ті в свою чергу відмовились видати Хантлі втікачів, і коли в Форрес раптово з'явився Хантлі, то Гранти втекли в Дарнлі, в замок графа Морея. Тут в одного з Гордонів стріляв один з людей графа Морея. Через це спалахнула ворожнеча між графами Мереєм та Хантлі. Пізніше, коли граф Ботвелл після спроби замаху на життя канцлера Мейтленда сховався в домі Моррея в Дунібрістлі, Хантлі напав на ці землі. Тут Гордон знову був поранений — цього разу смертельно, а граф Моррей під час втечі від людей Хантлі був вбитий. Проти Грантів Хантлі надіслав в Стратспей великий загін з Лохаберу, який вбив 18 Грантів і зруйнував землі Балліндаллоху. Потім, коли проти Хантлі виступив молодий граф Аргайллу, то Гранти в битві під Гленлівет були на стороні графа Аргайлла. Але Аргайлл отримав поразку.
XVII століття ред.
У 1613 році король Шотландії Джеймс VII надіслав вождю клану Грант скаргу про те, що клан Грант переховує злочинців, які завинили перед кланом МакГрегор. У відповідь на це вождь клану Грант відправив королю горезвісного Алестера МакАлістера в Единбург. Але король все одно був не задоволений і в 1615 році король оштрафував клан Грант на 16 000 мерків.
У часи громадянської війни на Британських островах клан Грант на відміну від багатьох інших шотландських кланів підтримав республіканців — капітан Девід Грант повів свої загони проти роялістів в битві під Тіппермур у 1644 році.
У жовтні 1645 року клан Камерон здійснив рейд на землі клану Грант. Гранти погналися за Камеронами, наздогнали їх і багато людей з клану Камерон були вбиті.
У 1651 році шотландський уряд ворогував з Кромвелем і XVI вождь клану Грант — сер Джеймс Грант став на сторону роялістів і боровся за короля в битві під Вустере. Утворився союз між кланом Грант і графом Ханлі, що призвело до майже цілковитого знищення клану Фаркухарсон.
Після громадянської війни клан Грант підтримував британський уряд — більше 600 людей з клану Грант були в лавах полковника Лівінгстона, що воював на підтримку Вільгельма Оранського і переміг якобітів в битві під Кромдейл 1690 року. Ці ж самі Гранти воювали проти Грантів Гленморістон, які підтримували якобітів. Вони зітнулися між собою в битві під Кіллікранкі у 1689 році.
XVIII століття ред.
Під час повстання якобітів у 1715 році основна частина Грантів підтримала британський уряд. Але у 1715 році лерд Грант відкликав свої війська, що призвело до поразки урядових британських військ під Скірміш Алнесс. Пізніше Гранти воювали з обох сторін і під час поразки якобітів біля Шеріффмур багато якобів хотіли здатися саме генералу Гранту.
У 1725 році були сформовані загони шотландців для підтримки британського уряду — так звані «Блек Вотч» — «Чорна варта» — один з таких загонів був саме з клану Грант.
Під час повстання якобітів у 1745 році клан Гран підтримав британський уряд, але черговий раз у вирішальний момент повернув свої загони, що призвело до поразки урядових військ у битві під Інверурі.
Гранти з Гленморістон підтримували якобітів і саме їм завдячують якобіти перемозі в битві під Престонпанс у 1746 році. Пізніше 84 Гранти з Гленморістон були захоплені в полон, відвезені на острів Барбадос і продані в рабство.
Наприкінці XVIII століття багато шотландців змушені були емігрувати не витримавши змін які відбувалися в Шотландії, ламали старий віковий устрій і звичаї. Цьому намагався протидіяти вождь клану Грант — Добрий Сер Джеймс (вождь клану в 1773—1811 роках). Він будував місто Грантаун-он-Спей для того щоб забезпечити людей житлом і роботою, будував млини, школи, заводи, притулки, лікарні. Місто Грантаун-он-Спей стало пам'ятником вірності Шотландії та її народу клану Грант.
Джерела ред.
- Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 150—151.
- The Grants by Calum Grant. Published by Lang Syne Publishers Ltd. 1997. ISBN 1-85217-048-4. Page 15.
- Battle of the Braes of Strathdearn clan-cameron.org. Retrieved 17, March 2013.
- The Scottish Clans and Their Tartans. W. & A. K. Johnston Limited. Edinburgh and London. 1886. Page 27.
- Simpson, Peter. The Independent Highland Companies, 1603—1760. (1996). ISBN 0-85976-432-X.
- Scottish clan chief's visit unites Grant descendants Winnipeg Free Press, July 15, 2012. Retrieved July 16, 2012.
- Duncan, A.A.M. Scotland: The Making of the Kingdom. Edinbourgh, 1975.
- Moncreiffe, I. The Highland Clans. London, 1967.
- Skene, W.F. Celtic Scotland. Edinbourgh, 1876—1880.