Євге́н Про́хорович Кирилю́к (18 березня 1902, Варшава — 24 червня 1989, Київ) — український літературознавець, член-кореспондент АН УРСР Голова редколегії і співавтор «Історії української літератури» (у 8 т., 1967—1971), 2-томного «Шевченківського словника» (1976—1977). Керівник і редактор академічного видання «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів» у 6 томах (1963—1964).
Дослідник творчості Пантелеймона Куліша.
| Кирилюк Євген Прохорович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 18 березня 1905 Варшава, Російська імперія |
| Помер | 24 червня 1989 (84 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | літературознавець, історик літератури, літературний теоретик |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Галузь | літературознавство |
| Заклад | Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1952) |
| Відомі учні | Щербак Василь Артемович |
| Членство | СП СРСР НАН України |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
З життєпису Редагувати
На початку 1930-х один із погромників Василя Седляра, Володимира Вайсблата, Олександра Дорошкевича, Михайла Новицького та інших (див. статті Є. Кирилюка «Літературна газета» (№ 23, 1933), ж. «Життя й Революція» (кн. 1, 1934).
[джерело?]
Цікаво, що Кирилюк робив кар'єру подібними методами й після 1953 року. Так, на ХІ науковій Шевченківський конференції він виступив з доповіддю «Невідкладні завдання радянського шевченкознавства у вивченні проблеми „Шевченко і слов'янські літератури“», де громив літературознавця Михайла Мольнара за «об'єктивізм» та Луку Луцева як «зубра українського буржуазного націоналізму, який уже майже півстоліття спотворює історію української літератури», «продавши мерзенну душу заокеанським імперіалістам».
1966 ознайомився з пам'ятками історії й архітектури міст Кременець і Почаїв, про що написав у спогадах. Матеріали про Кирилюка (книги з дарчими написами, фото, спогади) експонуються у залі Тараса Шевченка у Кременецькому краєзнавчому музеї.
Автор підручників і хрестоматій з української літератури, які з 1935 року вивчались у школі, багато разів перевидавались. Заслужений діяч науки України з 1972.
Премії:
- Ленінська премія (1964),
- Шевченківська премія (1980, разом ще з чотирма дослідниками) за «Шевченківський словник» у двох томах.
Примітки Редагувати
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- Палій В. М., Храмов Ю. О. Національна академія наук України 1918—2008. — К., 2008. — С. 165.
Джерела та література Редагувати
- Г. С. Брега Кирилюк Євген Прохорович [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 300. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- В. Л. Смілянська Кирилюк Євген Прохорович [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
Література Редагувати
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 111, 278.
- Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 196.
- Бородін В. С. Кирилюк Євген Прохорович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 295.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 231—233.
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
- Г. Чернихівський. Кирилюк Євген Прохорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 70. — ISBN 966-528-199-2.
- Артур Рудзицький Ілюстратор «Кобзаря» Василь Седляр: Доля майстра та його твору. «Кобзар» Т. Шевченка. — К.: Дух і літера, 2010.